Як нині закон визначає основне місце і як змінити статус сумісника та оформити правильно трудову — пояснить наш експерт.
Зразки документів для вас:
Законодавство про працю ніколи не регулювало питання, як сумісника перевести на основну роботу чи навпаки — основного працівника зробити сумісником. Кадровики роками дискутували з цього питання та проявляли винахідливість: щоб перевести сумісника на основну роботу, звільняли його, а потім приймали вже як основного працівника. Це не найлегший варіант, але тільки він давав змогу дотримати інших норм законодавства, зокрема, повідомити податкову про прийняття на роботу та правильно внести записи до трудової книжки.
Як визначати основне місце роботи
Раніше основним місцем роботи визначали місце роботи, де зберігають трудову книжку працівника. Але після 10.06.2021 працівник не зобов’язаний подавати паперову трудову книжку під час працевлаштування (ст. 24, 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП), Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217-IX).
Основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та яке він визначив як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковують у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Пункт 12 частини 1 статті 1 Закону про ЄСВ
Працівник зобов’язаний повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).
Пункт 3-1 частини 2 статті 16 Закону № 1058
Раніше статус сумісника кадровики традиційно оформляли через звільнення та прийняття. Нові норми Закону про ЄСВ та Закону № 1058 дали надію, що більше не доведеться звільняти сумісників, щоб потім знову прийняти на роботу в новому статусі. Та сподівання не справдилися через неузгодженість законів і підзаконних актів.
Наразі теоретично закон дає змогу зробити із сумісника основного працівника за два кроки: працівник — подає відповідну заяву, роботодавець — видає наказ. Однак на практиці цей шлях веде бухгалтера в глухий кут. Кадровик може скласти наказ за заявою працівника, але за таким наказом бухгалтер не зможе показати зміну статусу працівника в обов’язковій звітності.
Звітувати про основне місце роботи роботодавця зобов’язує пункт 4 частини 2 статті 6 Закону про ЄСВ. Бухгалтер може подати Додаток 5 до Податкового розрахунку з ПДФО та ЄСВ лише за умови, що зазначить у ньому підставу звільнення сумісника.
Сподіваємося, Мінфін оновить форму Податкового розрахунку з огляду на нові норми Закону про ЄСВ. А поки що роботодавцям доведеться діяти, як і раніше: звільняти сумісника та приймати на роботу вже як основного працівника.
Як оформити звільнення та прийняття
Найдоцільніша підстава звільнення сумісника — за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП).
Розглянемо апробовану схему на умовних датах.
1 вересня
Сумісник пише заяву про звільнення за угодою сторін, зазначає дату звільнення — 2 вересня.
Кадровик готує наказ про звільнення.
2 вересня
Колишній сумісник пише заяву про прийняття з 3 вересня.
Кадровик складає наказ про прийняття з 3 вересня.
Бухгалтер повідомляє ДПС про прийняття на роботу.
3 вересня
Працівник починає працювати за основним місцем роботи.
Зразок оформлення трудової книжки сумісника
CКАЧАТИ
Не беріть в основного працівника — колишнього сумісника трудову книжку на зберігання (ст. 48 КЗпП). Попросіть його надати трудову для ознайомлення і зробіть з неї копію чи скановану копію.
Якщо працівник хоче, щоб у його трудовій книжці були записи про роботу за сумісництвом та запис про прийняття, унесіть ці записи до трудової. Керуйтеся пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.
Запис відомостей про роботу за сумісництвом у трудовій книжці вносьте окремим рядком.
