консультант з питань трудового права та оподаткування, Київ
Запровадження воєнного стану та збройна агресія призвели до збільшення частоти звільнення працівників у бюджетних установах з причин їх смерті, тривалої відсутності чи через знищення майна установ. Розглянемо детально ці процедури звільнення та які документи потрібно видати при цьому.
У разі смерті працівника трудові відносини припиняємо на підставі пункту 8-2 частини 1 статті 36 КЗпП. Цю підставу для звільнення
застосовуємо у разі:
смерті працівника;
визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Датою припинення трудових відносин є дата смерті працівника, навіть якщо вона не збігається з датою видання наказу.
Підставою для видання наказу про звільнення є свідоцтво про смерть, яке підтверджує дату смерті. Також свідоцтво про смерть видають на підставі рішення суду про оголошення фізособи померлою. Днем його смерті вважають день набуття чинності рішенням суду, а в деяких випадках - день його ймовірної загибелі. У випадку визнання особи безвісно відсутньою для звільнення потрібне відповідне рішення суду, яке набрало законної сили.
Якщо в установі вели паперову трудову книжку, після звільнення її потрібно заповнити, після цього – видавайте її на руки найближчим родичам працівника під підпис або на їх вимогу надсилайте поштою (п. 4.3 Інструкції № 58). Останній запис матиме вигляд: «Трудовий договір припинено у зв’язку зі смертю працівника, п. 8-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП».
Якщо паперової трудової книжки в роботодавця немає, відомості про припинення трудового договору із працівником, який помер або безвісно зник, будуть відображені лише в Додатку Д5 до Податкового розрахунку й у такий спосіб потраплять до електронної трудової книжки. Головне при цьому – правильно вказати підставу звільнення, вказати пункт, частину і статтю КЗпП як в наказі, так і в реквізиті 17 табличної частини Додатку Д5 до Податкового розрахунку.
У разі смерті працівника грошову компенсацію за дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, що він не використав за життя, виплачують членам його сім’ї, а за їх відсутності — включають до складу спадщини, щоб потім передати спадкоємцям. Це узгоджується з частиною 6 статті 83 КЗпП та статтею 1227 Цивільного кодексу України (ЦК).
Як розірвати трудові відносини через тривалу відсутність працівника
Якщо працівник відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль та відсутні відомості про причини його відсутності – працівника можна звільнити за пунктом 8-3 частини 1 статті 36 КЗпП.
Щоб звільнити працівника з такої підстави, потрібні одночасно дві умови:
працівник був відсутній на робочому місці понад 4 місяці поспіль;
роботодавець протягом усього цього часу не мав інформації про причини відсутності працівника (поважність причин значення не має).
Якщо роботодавець знає про причини, через які працівника немає на роботі чотири місяці поспіль (наприклад, перебування за кордоном), звільнити працівника за пунктом 8-3 частини 1 статті 36 КЗпП він не має права.
Підтверджувати факт непоінформованості роботодавця законодавство не вимагає. Але якщо працівник згодом захоче через суд поновитися на роботі, суд зважатиме на всі обставини. Зокрема, він проаналізує, чи відправляв працівник роботодавцеві листи, чи зверталося керівництво підприємства до родичів працівника тощо.
Відсутність працівника варто зафіксувати документально (акти відсутності працівника, що підпишуть його колеги та керівництво, акти про пошуки працівника, зокрема, про спроби поспілкуватися з ним телефоном або про візит додому тощо).
Як звільнити працівників у зв’язку зі знищенням майна роботодавця
Трудовий договір можна розірвати з ініціативи роботодавця за пунктом 6 частини 1 статті 41 КЗпП, якщо неможливо забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Щоб роботодавець мав можливість звільнити працівника із цієї підстави – одночасно мають діяти дві умови:
технічні умови, засоби виробництва, майно знищені саме внаслідок бойових дій;
роботодавець не може забезпечити працівника роботою за трудовим договором, а також не може запропонувати йому переведення на іншу роботу (або працівник не погоджується на таке переведення).
Як саме роботодавець має підтвердити зв’язок бойових дій та отриманих пошкоджень і чи зобов’язаний він це робити, законодавство не уточнює. Припускаємо, що всі такі пошкодження фіксуватимуть військові адміністрації, і цього факту має бути достатньо. У Коментарі Мінекономіки зауважило, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути:
матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення;
довідки органів внутрішніх справ України;
акт про пожежу;
офіційні висновки інших установ або організацій, які згідно із законодавством уповноважені засвідчувати факти знищення майна, тощо.
Розірвання трудового договору з такої підстави не потребує попередньої згоди профспілки.
Перелік вимог під час звільнення працівника за пунктом 6 частини 1 статті 41 КЗпП встановлений у частині 7 статті 49-2 КЗпП. Роботодавець зобов’язаний не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення:
персонально попередити працівника про звільнення;
надати первинним профспілковим організаціям (якщо такі є)інформацію про це, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких воно може стосуватися, і про строки проведення звільнення;
повідомити Державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників – якщо звільнення масове.
Окрім цього, протягом 5 к. дн. він має провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи їх мінімізації або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Хоч по факту ця норма є абсурдною, але виконувати її потрібно.
У разі якщо рішення про звільнення із зазначеної підстави ухвалили, роботодавцеві доведеться виплатити працівникові вихідну допомогу в розмірі не меншому за середній місячний заробіток (ст. 44 КЗпП). Конкретний розмір вихідної допомоги визначає колективний договір. Якщо розмір вихідної допомоги визначено як середній місячний заробіток – визначайте його за правилами Порядку № 100.
Які документи видати працівникові під час звільнення
Незалежно від підстави звільнення роботодавець за статтею 47 КЗпП зобов’язаний:
у день звільнення видати працівникові:
копію наказу (розпорядження) про звільнення;
письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;
провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП.
Водночас у випадку смерті працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим ці документи потрібно надати члену сім’ї, який отримує зарплату такого працівника.
