На порталі Судової влади оприлюднили Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (актуальна практика) за грудень 2023 року.
Перевірки Держпраці під час воєнного стану
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на таке.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в т. ч. дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що трудові відносини між сторонами спору були оформлені у формі контракту. Підставою розірвання контракту є закінчення терміну його дії. Водночас у контракті заначено, що керівник і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за 2 місяці визначитись у такому:
- контракт припиняє дію;
- контракт продовжується або укладається на новий термін.
Якщо сторони не виконають покладеного на них контрактом такого обов’язку, він продовжується на новий строк.
Відповідач не дотримався визначеного умовами контракту строку повідомлення про своє небажання продовжувати дію контракту з позивачем, а сторони не визначились із закінченням строку його дії чи пролонгацією, суд апеляційної інстанції з огляду на положення контракту дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий контракт було продовжено на новий річний строк.
Враховуючи відсутність правової підстави для звільнення працівника згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП, суд апеляційної інстанції дійшов законного висновку:
- про наявність підстав для визнання наказу про звільнення протиправним;
- виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень частини 3 статті 235 КЗпП.
Касаційний цивільний суд Верховного суду зауважив, що звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП є самостійною підставою звільнення працівника, обумовленою погодженими сторонами умовами строкового трудового договору.
Невиконання відповідачем свого обов’язку з попереднього повідомлення позивача про непродовження дії контакту на новий строк є підставою для застосування наслідків, передбачених умовами такого контракту, зокрема продовження його дії на новий строк.
Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін.
Із Огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (актуальна практика) за грудень 2023 року
