При сплаті податків, зборів, платежів, єдиного внеску з використанням єдиного рахунку реквізити «Призначення платежу» розрахункового документа на перерахування коштів заповнюються виключно відповідно до вимог наказу Мінфіна від 24.07.2015 № 666 «Про затвердження Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ».
Довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, надається відповідно до Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затвердженого наказом Мінфіна від 03.09.2018 № 733.
Відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Під час сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, реквізити «Призначення платежу» в платіжних документах повинні заповнюватися відповідно до вимог наказу Мінфіна від 24.07.2015 № 666 «Про затвердження Порядку заповнення реквізиту "Призначення платежу" розрахункових документів...».
Неприбуткова організація планує укласти договір з банком на відкриття банківського рахунку. Чи буде отримання доходів у вигляді процентів від розміщення на банківському рахунку тимчасово вільних залишків коштів порушенням вимог, встановлених пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування у такому Реєстрі?
Відповідно до ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з Податковим кодексом України (далі – ПКУ) якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 167.1 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), ст. 165 якого визначено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
