Підпунктом 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повинен сплачуватись своєчасно та у повному обсязі. Крім того, фінансове становище платника не ставиться в залежність до можливості або неможливості виконання обов’язку сплати єдиного внеску.
Порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків визначено статтею 98 Податкового кодексу України та розділом V Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України.
Відповідно до Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Одним з основних напрямів діяльності ДПС залишається робота з недопущення та погашення податкового боргу. Особлива увага приділяється також і так званим «тисячникам», тобто платникам, які мають борг до 1000 гривень.
Згідно з Податковим кодексом України (далі – ПКУ) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику, зокрема, відповідно до ст. 43 ПКУ, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до положень п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – Ради), при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні ст. 7 ПКУ з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору.
Якщо ви сплатили податок не на той рахунок – цю суму повернуть за вашою заявою, сплатили помилково суму податку у більшому розмірі – її повернуть за вашою заявою, або ж якщо заяви про повернення не надійде - зарахують як сплату податку у наступних податкових періодах.
У ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів або услуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
