За загальним правилом під час виплати доходу установа має сплатити відповідні податки.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.
Відповідно до п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
У разі зміни суб’єктом господарювання місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, військовий збір сплачується до закінчення поточного бюджетного року за попереднім місцезнаходженням.
Військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України із змінами і доповненнями від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п. 29.2 ст. 29 БКУ).
Відповідно до ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1 – 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
Відповідно до Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розд. ІV ПКУ, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
У Законі «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105 встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені ст. 43 Податкового кодексу (далі – ПКУ), а надміру сплачені грошові зобов’язання – це ті суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
