Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Працівнику за рішенням суду нараховані компенсаційні виплати за час затримки розрахунку при звільненні. За якою ознакою доходу ці виплати відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку?
Згідно з Податковим кодексом України платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Мінекономіки у своєму листі від 31.08.2021 р. N 4711-06/43398-07 за підписом заступника Міністра економіки Сергія Глущенко, надало роз’яснення с приводу обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористану відпустку у межах своєї компетенції.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) роботодавець зобов’язаний, зокрема надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із Законом № 1105.
Відповідно до трудового законодавства України, в день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватись з працівником: виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках – вихідну допомогу.
Згідно статті 22 Закону України « Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР ( далі Закон № 108) суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Базою нарахування ЄВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України №108/95-ВР «Про оплату праці».
Відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) заробітна плата для цілей розд. ІV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду є підставою для припинення трудового договору (п.5 ст.36 КЗпПУ). Відповідно на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір.
