Немало керівників і працівників освітніх закладів звертаються із запитанням: як застосовувати норми трудового законодавства під час дії правового режиму воєнного стану? Що відповіло МОН — у статті
Останнім часом до МОН надходять звернення, в яких освітяни повідомляють, що окремі керівники освітніх закладів примушують своїх працівників до відпусток без збереження заробітної плати. Пов’язують це із уведенням в Україні правового режиму воєнного стану. Міністерство категорично забороняє керівникам органів управління освітою примушувати педагогічних та інших працівників писати заяви про такі відпустки.
Відпустку без збереження заробітної плати працівникові можна надати лише за його добровільним бажанням. Так само, як і звільнити працівника — але відповідно до трудового законодавства.
Що таке правовий режим воєнного стану
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб передбачають нормиЗакону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі — Закон № 389). Заходи правового режиму воєнного стану визначає стаття 8 Закону № 389.
Кабмін, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, які їм надає Конституція України та інші закониУкраїни (ч. 2 ст. 9 Закону № 389).
Як розуміти трудову повинність
Військове командування разом із військовими адміністраціями можуть тимчасово обмежувати конституційні права і свободи людини і громадянина, а також права і законні інтереси юридичних осіб відповідно до Указу Президента України про введення воєнного стану (далі — Указ). Указ передбачає також трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану. Це необхідно, щоб виконувати роботи оборонного характеру, а також щоб ліквідувати наслідки надзвичайних ситуацій, які виникли в цей період. В умовах воєнного стану працездатних осіб залучають також до суспільно корисних робіт — для задоволення потреб ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення. Такі роботи, як правило, не потребують спеціальної професійної підготовки осіб (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 389).
За працівниками, яких залучили до суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігають попереднє місце роботи/посаду.
Особам, щодо яких запровадили трудову повинність, забезпечують мінімальну заробітну плату, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, враховують стан здоров’я особи тощо (ч. 3 ст. 20 Закону № 389). Якщо до виконання трудової повинності залучили працюючу особу поза місцем її роботи за трудовим договором, за нею після закінчення такої повинності зберігають її робоче місце/посаду.
Як надавати відпустки під час воєнного стану
Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ч. 1 ст. 45 Конституції України). Держава гарантує працівникам дні щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.
Максимальну тривалість робочого часу, мінімальну тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначає закон (ч. 2 ст. 45 Конституції України). Листом від 28.02.2022 № 1/3292-22 МОН заборонило керівникам органів управління освітою та/або керівникам закладів освіти примушувати педагогічних, наукових, науково-педагогічних, інших працівників писати заяви про відпустку без збереження заробітної плати.
Надавати відпустку зі збереженням або без збереження заробітної плати, а також звільняти працівника можна тільки за його добровільним бажанням і відповідно до вимог трудового законодавства.
Працівники закладів освіти та наукових установ, які тимчасово виїхали за кордон або з об’єктивних причин не можуть виконувати посадові/службові обов’язки, в тому числі в традиційному режимі або дистанційно, мають право подати заяву про відпустку зі збереженням заробітної плати або без її збереження, або про звільнення.
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних, щоб виконати роботу, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).
У разі простою працівників можна перевести за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця (ч. 2 ст. 34 КЗпП).
Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва/продукції, визначає стаття 113 КЗпП.
Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачують з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду або окладу (ч. 1 ст. 113 КЗпП). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (ч. 3 ст. 113 КЗпП).
МОН наголошує, що управлінські рішення, ухвалені в порядку статтей 34 та 113 КЗпП, необхідно обґрунтовувати (вмотивовувати).
Щодо оплати праці працівників закладів освіти під час призупинення навчання МОН направило листа від 25.02.2022 № 1/3277-22 керівникам департаментів/управлінь освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій і керівникам закладів професійної, фахової передвищої та вищої освіти з рекомендацією припинити освітній процес в усіх закладах освіти та оголосити канікули.
Оплату праці працівників закладів освіти під час оголошених канікул проводьте у відповідності до норм законодавства. Якщо в окремі дні заняття не проводяться з незалежних від учителя/викладача причин, оплату його праці здійснюйте з розрахунку заробітної плати, встановленої за тарифікації, за умови, що вчитель/викладач виконує іншу організаційно-педагогічну роботу (п. 78 та 89 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН від 15.04.1993 № 102).
оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати;
оплату праці вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників закладів освіти у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метеорологічні умови, карантин тощо), із розрахунку заробітної плати, встановленої за тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства;
збереження заробітної плати за дистанційної форми підвищення кваліфікації вчителів, зокрема без відриву від освітнього процесу, та на період оголошеного карантину і здійснення освітнього процесу в дистанційному режимі, оплати праці за фактично виконаний ними обсяг навчального навантаження.
* Мінекономіки зареєструвало Галузеву угоду 18.06.2021 за № 12.
Отже, оплату праці усім педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам закладів і установ освіти, навчання в яких призупинено, проводьте в розмірі середньої заробітної плати. А педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за тарифікацією, — з розрахунку заробітної плати, встановленої за тарифікації, з дотриманням умов законодавства.
Які трудові права та гарантії працівників — добровольців територіальної оборони
На час виконання державних або громадських обов’язків, які за чинним законодавством працівники здійснюють в робочий час, їм гарантують збереження місця роботи/посади і середнього заробітку (ч. 1 ст. 119 КЗпП). Ураховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків, вважаємо, що роботодавцю не обов’язково видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.
У той же час слід розглянути, чи доцільно встановити для працівників, які проходять службу в територіальній обороні, індивідуальний режим роботи, якщо це об’єктивно можливо. У кожному конкретному випадку слід виходити з того, наскільки працівник залучений до участі в територіальній обороні, скільки робочого часу він витрачає на цю діяльність та чи зможе ефективно виконувати свої обов’язки за трудовим договором. При цьому на час виконання обов’язків з територіальної оборони в робочий час працівникам гарантується збереження місця роботи/посади і середнього заробітку.
За працівниками, яких залучили до суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігають попереднє місце роботи/посаду.
