Відповідь
Ні, не може. Пояснимо чому.
Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, — цільове використання бюджетних коштів. Тобто бюджетні кошти установа має використовувати лише на цілі, які визначають бюджетні асигнування, та затверджує кошторис.
Як скласти та затвердити кошторис установи
Будь-яка бюджетна установа господарює відповідно до затвердженого кошторису, який бухгалтер складає відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів доходів та видатків бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 (далі — Порядок № 228).
Кошторис бюджетної установи бухгалтер має складати відповідно до характеру діяльності установи. Він має врахувати потреби, безпосередньо пов’язані з діяльністю установи (п. 20 Порядку № 228).
Оскільки установа вищого рівня та підпорядкована їй установа — окремі бюджетні установи з окремими кошторисами і фінансуванням, фінансово-господарські взаємовідносини між ними треба проводити на загальноприйнятих засадах взаємовідносин між різними юридичними установами.
Під час ревізії фінансово-господарської діяльності установи ревізори обов’язково звертають увагу на те, чи не утримує установа, що ревізується, установу вищого рівня. Якщо ревізори встановлять, що кошти загального або спеціального фонду установа використовувала на ремонт автомобілів, на пально-мастильні матеріали тощо, які не облікувала на своєму балансі, такі дії вони кваліфікуватимуть як нецільове використання бюджетних коштів (порушення пункту 24 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).
Спеціалісти ГоловКРУ у листі Державної контрольно-ревізійної служби № 12-14/356 від 26.08.2003 наголошують, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, які вони витратили не за цільовим призначенням. А ще відповідні посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку, який визначає законодавство України (ч. 1 ст. 119 БК).
