З’ясуємо, які перерви в роботі включати до робочого часу, а які — ні. Це вбереже від порушень бюджетного законодавства та претензій ревізорів.
Позапланові перевірки Держпраці під час воєнного стану
Працівник — не робот. Певний час має відпочивати. За трудовим законодавством час відпочинку — це:
- вихідні дні (за п’ятиденного робочого тижня працівникам надають два вихідних дні на тиждень, а за шестиденного — один вихідний день; загальний вихідний — неділя);
- святкові дні;
- відпустки;
- перерви.
Перерви в роботі є такі, що:
- не включають до робочого часу;
- включають до робочого часу.
Чому законодавство передбачає такі перерви та як їх оплачувати — далі.
Перерви в роботі, які не включають до робочого часу
Зазвичай це перерви для відпочинку і харчування.
Головні їх риси:
- тривають не більше двох годин (ст. 66 Кодексу законів про працю України; КЗпП);
- працівники можуть їх використовувати на свій розсуд, тобто полишити своє робоче місце, але зобов’язані повернутися до роботи до її закінчення.
|  Якщо тривалість перерви для відпочинку і харчування перевищує дві години, це означає, що робочий день поділили на частини (ст. 60 КЗпП). Це можливе на роботах із особливими умовами і характером праці, та й то в окремих випадках.
|
Час початку та закінчення перерви в роботі для відпочинку і харчування встановлюйте правилами внутрішнього трудового розпорядку. Бажано її надавати через чотири години після початку роботи.
Трудове законодавство визначає лише максимальну тривалість перерви в роботі для відпочинку і харчування — до двох годин. Її конкретну тривалість встановлює керівник установи (при затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку) або сторони колективного договору. На практиці тривалість перерви коливається від 30 хвилин до 1 години.
| Коли визначаєте час перерви в роботі для відпочинку і харчування, пам’ятайте, що її тривалість має забезпечувати основне призначення, щоб працівники встигли відпочити і прийняти їжу. |
Перерву для відпочинку і харчування працівникам, яку вони можуть використовувати на свій розсуд, тобто залишити своє робоче місце, не включайте до робочого часу і не оплачуйте.
Перерви в роботі, що включають до робочого часу
В окремих випадках для працівників протягом робочого дня можете передбачити інші перерви.
Якщо за умовами роботи перерву для відпочинку і харчування встановитине можете, надавайте працівникові можливість поїсти протягом робочого часу (ч. 4 ст. 66 КЗпП). Перелік робіт, порядок і місце приймання їжі встановлює керівник установи за погодженням із профспілкою. Приміром, такі умови можна передбачити для працівників, які чергують цілодобово: сторож, кочегар, вахтер. Як правило, для них запроваджують підсумований облік робочого часу.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачають правила внутрішнього трудового розпорядку і графіки змінності відповідно до законодавства
Якщо час перерви в роботі для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб — складова частина робочого часу, оплачуйте роботу за весь фактично відпрацьований за графіком час. Таку позицію висловлює Мінсоцполітики в листі від 04.10.2010 № 304/13/116-10.
Зокрема, відповідно до статті 168 КЗпП працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників надавайте перерви в роботі для обігрівання і відпочинку.
Додаткові перерви в роботі надають також жінкам, що мають дітей віком до півтора року, для годування дитини. Строки і порядок надання таких перерв установлює керівник установи за погодженням із профспілкою та з урахуванням бажання матері (ст. 183 КЗпП).
Усі перелічені у цьому розділі перерви включайте до робочого часу і оплачуйте.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу «Головбух: БЮДЖЕТ»
