Умови та порядок, за якими розпорядники та одержувачі коштів державного і місцевих бюджетів, суб'єкти господарювання державної і комунальної власності, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі — установи) забезпечують доступ до інформації про використання публічних коштів, встановлює Закон України «Про відкритість використання публічних коштів» від 11.02.2015 № 183-VIII (далі — Закон № 183).
Яку інформацію про використання публічних коштів та коли оприлюднюють
Установи мають оприлюднити на веб-порталі Є-дата відомості про обсяги бюджетних призначень та/або бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний період, інформацію про укладені за звітний період договори та про стан їх виконання, про службові відрядження тощо.
Повний перелік відомостей, які слід оприлюднити, визначає стаття 3 Закону № 183. З моменту оприлюднення усі ці відомості зберігатимуться в режимі вільного доступу протягом трьох років.
Зауважимо: законодавство містить суворі вимоги до строків оприлюднення:
- щокварталу;
- не пізніш як за 35 днів після закінчення звітного кварталу.
Дискримінація в публічних закупівлях: аналізуємо приклади
Як оприлюднювати інформацію про виконавців договорів
Пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 183 вимагає, аби у вільному доступі була вся інформація про укладені за звітний період договори. А саме про:
- предмет договору,
- виконавця (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи, місцезнаходження),
- вартість договору, ціну за одиницю (за наявності),
- кількість закупленого товару, робіт та/або послуг,
- проведену процедуру закупівлі або обґрунтування її відсутності з посиланням на закон,
- обсяг платежів за договором у звітному періоді,
- строк дії договору.
Як бачимо, Законом № 183 чітко визначено обов’язок розмістити на Є-дата усі відомості про юридичну особу. А як бути, якщо виконавцем договору є ФОП?
Роз’яснення цієї ситуації знаходимо у листі представника уповноваженого ВРУ з прав людини від 28.07.2017 № 11-1662/2189-17-168.
У контексті використання публічних коштів установи мають оприлюднити, зокрема, відомості про найменування виконавця. Оскільки виконавцем за договором може бути також і фізична особа — підприємець (ФОП), установа повинна оприлюднювати:
- прізвище, ім'я та по батькові ФОП як найменування виконавця за договором.
- інформацію про місцезнаходження виконавця (тобто адресу реєстрації ФОП).
Водночас реєстраційний номер облікової картки платника податків ФОП — виконавця за договором Закон № 183 не зобов’язує оприлюднювати.
Отже, в цілях оприлюднення інформації про використання публічних коштів інформація про ФОП — виконавця за договором — прізвище, ім'я та по батькові та місцезнаходження — не може бути обмежена в доступі і має бути оприлюднена.
Чи не суперечить це вимогам Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі — Закон № 2297)? Адже кожен громадянин має право на невтручання в особисте життя, у т. ч. під час обробки персональних даних.
Чи поширюється за використання публічних коштів вимога про захист персональних даних
Персональними даними вважають відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Як визначає частина перша статті 10 Закону № 2297, використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюється за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.
Та й доступ до персональних даних третіх осіб визначається:
- або за згодою особи, наданою володільцю персональних даних на обробку цих даних,
- або відповідно до вимог закону.
Тож оприлюднення інформації про найменування ФОП та адресу його місця реєстрації є обробкою персональних даних. І позаяк така обробка даних відбувається за законодавством про використання публічних коштів, вона не потребує згоди самого ФОП.
До того ж не належать до інформації з обмеженим доступом і відомості про отримання у будь-якій формі фізособою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI. Тобто коли йдеться про інтереси національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.
Підкріплює цю позицію норма частини першої статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
У цій статті інформація про використання публічних коштів установами прямо не згадується як суспільно необхідна. Однак все майно (кошти), яким володіють установи, є державною або комунальною власністю. Тож те, як вони використовують бюджетні кошти, не може бути поза суспільним інтересом. І відомості про ФОП, що отримав такі кошти за договором, не можуть бути обмежені в доступі.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух: Бюджет"