Якими нормами регулюється встановлення робочого часу та часу відпочинку в період воєнного стану — роз'яснення
Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку регулюється нормами ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, яка набула чинності 19.07.2022.
Зміна № 16 до Класифікатора професій: огляд новацій
Стаття 6 Закону № 2136:
- Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
- Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
- П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
- Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
- Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
- У період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53, ч. 1 ст. 65, ч. 3 — 5 ст. 67, ст.ст. 71, 73, 78-1 КЗпП та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
- У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
- Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.
Важливо: роботодавець, за потреби має право збільшити норму тривалості робочого часу на тиждень як для працівників з нормальною тривалістю робочого часу, так і для працівників зі скорочено тривалістю робочого часу, але з 19.07.2022 таке право роботодавця має певні особливості (нова редакція ч. 1 та 2 ст. 6 Закону № 2136).
Уточнюється, що:
- збільшення тривалості робочого часу в період воєнного стану до 60 годин на тиждень є правом роботодавця і не передбачає встановлення такої тривалості для всіх в обов’язковому порядку (ч. 1 ст. 6 Закону № 2136);
- таке рішення може бути прийнято виключно стосовно організації праці працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури.
Термін
Об’єкти критичної інфраструктури — об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєвоважливим національним інтересам (ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 № 1882-IX).
Перелік секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави затверджений постановою КМУ «Про деякі питання об’єктів критичної інфраструктури» від 09.10.2020 № 1109.
Максимальна нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу (лікарів, працівників зі шкідливими й небезпечними умовами праці та інших) становить 40 годин на тиждень замість 50.
Увага: роботодавець має право, а не обов’язок, збільшити таку тривалість робочого часу лише для працівників, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури.
Водночас ст. 6 Закону № 2136 доповнили ч. 7, яка пов’язана з нормами ч. 1 та 2, оскільки стосується оплати праці в разі збільшення норми тривалості робочого часу. Частина 1 цієї статті передбачає право роботодавця на збільшення тривалості робочого часу з 40 до 60 (до 40 — працівникам, щодо яких законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу) у період воєнного стану для деяких категорій працівників.
Увага: у разі прийняття рішення про таке збільшення, роботодавець має здійснювати оплату праці таких працівників пропорційно до збільшеної норми праці відносно тієї нормальної тривалості робочого часу, яка була або могла бути встановлена такому працівникові відповідно до норм законодавства про працю за відсутності воєнного стану.
Статтю 6 Закону № 2136 доповнили ч. 8, відповідно до якої норми ч.ч. 1, 2 та 5 цієї статті, тобто норми щодо збільшення робочого часу, не застосовуються до праці неповнолітніх.
Тривалість робочого часу неповнолітніх у період дії воєнного стану тепер не може перевищувати встановлену у ст. 51 КЗпП:
- для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.
Самостійно встановлюється роботодавцем п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень, а також визначається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни). При цьому тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин. Дане право за роботодавцем визначається відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 6 Закону № 2136.
Джерело: офіційний сайт ФПУ
Підпишіться на Telegram-канал 
