Як застосовувати критерії встановлення інвалідності: МОЗ затвердило настанову та методичні рекомендації

Настанова застосовується в межах критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338, і не змінює та не розширює їх.

Документи розробили для впровадження єдиних підходів до оцінювання повсякденного функціонування людини, підвищення обґрунтованості рішень експертних команд. Під час підготовки документи пройшли обговорення з представниками медичної спільноти, громадських організацій та центральних органів виконавчої влади. Вони допоможуть лікарям комплексно оцінювати стан людини, враховуючи не лише захворювання чи діагноз, а й те, як порушення здоров’я впливають на її повсякденне життя.

Звіт із внеску на працевлаштування осіб з інвалідністю: ЗРАЗОК↩️

Що передбачає настанова

Настанова із застосування критеріїв встановлення інвалідності — це клінічний інструмент для лікарів, які формують направлення на оцінювання, та експертних команд, які його проводять.

Документ систематизує підходи до оцінювання функціональних порушень за різних захворювань і станів, зокрема онкологічних, серцево-судинних, неврологічних, психічних, ендокринних захворювань, патологій опорно-рухової системи, наслідків травм та інших станів.

Для відповідних груп захворювань МОЗ навело:

• характеристики стійких порушень функцій організму та їх співвідношення зі ступенями обмеження життєдіяльності;
• відповідні категорії Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ);
• рекомендовані клінічні шкали, тести та інструменти функціональної оцінки;
• орієнтовні переліки обстежень, які можна використовувати для підтвердження функціональних порушень.

Водночас настанова не передбачає автоматичного встановлення групи інвалідності за певним діагнозом. Клінічні показники є допоміжними інструментами для лікарів, а остаточне рішення має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці фактичних обмежень життєдіяльності людини. Такий підхід відповідає принципам Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ).

Що містять методичні рекомендації

Методичні рекомендації визначають практичні підходи до проведення оцінювання повсякденного функціонування особи — від аналізу медичної документації до опитування, огляду, визначення функціональних можливостей та обґрунтування рішень.

Окрему увагу приділили оцінюванню здатності людини до:

• самообслуговування;
• пересування;
• орієнтації;
• спілкування;
• навчання;
• контролю поведінки;
• трудової діяльності.

Документ містить приклади запитань для опитування, рекомендовані методи спостереження та функціональні тести, які допомагають визначити, з якими труднощами людина стикається у повсякденному житті та якої допомоги потребує.

Ключові підходи, на яких наголошують документи:

1. Комплексне оцінювання. Якщо людина має кілька захворювань або станів, необхідно враховувати їхній сукупний вплив на функціонування, а не оцінювати кожен діагноз ізольовано.
2. Індивідуальний підхід. Визначальне значення мають фактичні можливості людини, зокрема здатність безпечно виконувати повсякденні дії, потреба у сторонній допомозі, вплив болю, втоми та інших симптомів.
3. Обґрунтованість обстежень. Додаткові дослідження мають призначатися лише за потреби. Відсутність окремого рекомендованого обстеження не може бути самостійною підставою для повернення направлення або відмови у проведенні оцінювання, якщо наявних медичних відомостей достатньо для об’єктивної оцінки.
4. Урахування потреб людини. Оцінювання має також допомагати визначати потреби у реабілітації, допоміжних засобах реабілітації та формувати індивідуальні рекомендації.

Затверджені документи доповнюють чинну нормативну базу оцінювання повсякденного функціонування особи та спрямовані на формування послідовних, обґрунтованих і зрозумілих підходів до прийняття рішень.

Практичні роз’яснення щодо застосування настанови та методичних рекомендацій можна переглянути у відеозаписі вебінару для експертних команд та лікуючих лікарів.

Джерело: офіційний сайт МОЗ