Роботодавці при прийнятті працівника на роботу мають укласти з ним трудовий договір, оформлений наказом керівника, та повідомити про це контролюючі органи в порядку, встановленому КМУ (ч. 3 ст. 24 КЗпП).
Законодавство про працю не передбачає права роботодавця приймати працівника на стажування, особливо безоплатне. Стажування правомірне у випадках, прямо визначених законом. Приміром, його проходять:
- студенти вищих та учні професійно-технічних закладів освіти, які здобули професію за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст», та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні на умовах, визначених договором про стажування, у вільний від навчання час (ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI);
- особи, які отримали свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту стажування, під керівництвом адвоката (ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI).
Скачати цивільно-правовий договір ЗРАЗОК
Якщо роботодавець бажає пересвідчитися у належних професійних якостях працівника, він може обумовити у трудовому договорі випробувальний строк. Такий строк не має перевищувати:
- 3 місяці — у загальних випадках;
- 1 місяць — для робітників;
- 6 місяців — у окремих випадках за погодженням з профспілкою.
До строку випробування не зараховують дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Термін випробування є завершеним, якщо після його спливу працівник продовжує працювати. У цьому випадку його трудовий договір стає безстроковим, а розірвання можливе лише в загальному порядку.
Працівника, який не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі, роботодавець звільняє впродовж терміну випробування, про що письмово повідомляє за 3 дні.
За інформацією ГУ Держпраці у Львівській області
