Як форс-мажорні обставини впливають на виконання договірних зобов’язань

Як із 1 липня 2026 року роботодавців перевірятимуть щодо нормативу

ДПС інформує, що питання «форс-мажору» є досить актуальним в українському правовому полі у зв'язку з останніми тенденціями як світового, так і національного рівня. Форс-мажор як непереборна сила може стати важливою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Однак практична реалізація цього питання вимагає чітких правових роз'яснень і визначень, що забезпечать однакове застосування норм права на рівні судової практики.

Для розуміння суті поняття «форс-мажор», необхідно звернутися до ч. 2 ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», де форс-мажор визначається як надзвичайні та невідворотні обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язань, зокрема:

• природні катастрофи;
• війни;
• терористичні акти;
• епідемії; та
• інші непередбачувані події.

ДПС зауважує, законодавець вказує на широкий спектр таких обставин, що включають не тільки природні катастрофи, а й соціально-політичні події, що значно ускладнюють або роблять неможливим виконання договірних зобов'язань.

Судова практика Верховного Суду сформувала чіткі позиції щодо форс-мажорних обставин та їх впливу на виконання договірних зобов'язань.

Верховний Суд розглядав окремі питання, що стосуються форс-мажорних обставин, зокрема:

• щодо того, хто має доводити наявність непереборної сили;
• що саме потрібно доводити;
• відсутності у форс-мажорних обставин автоматичної доказової сили; а також
• необхідності повідомлення іншої сторони про форс-мажор.

У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності доведення не лише факту існування форс-мажорних обставин, а й їх прямого впливу на конкретний випадок виконання зобов'язання, враховуючи індивідуальний характер таких обставин.

Лікарняні та декретні: правила обчислення — 2026

Приклади для різних ситуацій

Один із основних висновків Верховного Суду — форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, тобто їх наявність не є автоматично визнаною підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.

У постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 суд вказав, що сторона, яка посилається на форс-мажор як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не лише сам факт виникнення таких обставин, а й те, що вони мали надзвичайний і невідворотний характер саме для цього конкретного випадку.

Отже, тягар доказування покладається виключно на сторону, яка порушила зобов'язання, і вона має надати переконливі докази, що підтверджують як існування форс-мажору, так і його прямий вплив на ці критерії є універсальними, однак їх застосування завжди потребує аналізу конкретної ситуації.

Наприклад, у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 Верховний Суд додав важливе уточнення:

• між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання має існувати прямий причинно-наслідковий зв'язок;
• тобто, сторона не може посилатися на форс-мажор, якщо невиконання зобов'язання сталося з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона мала передбачити та врахувати можливість виконання договору.

Ще один важливий аспект практики Верховного Суду — сам факт надання стороною доказів на підтвердження форс-мажору не є достатнім для автоматичного визнання її правоти.

Одним із останніх прикладів судової практики, що стосується форс-мажору та його впливу на виконання договірних зобов'язань, є нова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/6519/24 від 18 лютого 2025 року.

У цьому рішенні суд розглядав ситуацію, де одна зі сторін договору посилалася на форс-мажорні обставини як підставу для невиконання своїх зобов'язань.

Суд ретельно проаналізував надані докази, зокрема:

• документи, що підтверджують настання обставин непереборної сили, їх тривалість; та
• прямий причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю виконання договору.

Суттєвим аспектом стало те, що суд звернув увагу на:

• необхідність своєчасного повідомлення іншої сторони про настання форс-мажору; а також на те
• чи вжила сторона всіх можливих заходів для мінімізації наслідків таких обставин.

Важливо: одним з висновків цього рішення є те, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Суд підкреслив, що сторона, яка посилається на непереборну силу, повинна довести не лише факт її настання, а й те, що ці обставини об'єктивно унеможливили виконання договору, а не просто ускладнили його.

Щодо договірних зобов'язань, постанова акцентує на важливості чіткого визначення умов договору, які регулюють дії сторін у разі форс-мажору. У цій справі суд звернув увагу на те, що договір містив положення про форс-мажор, однак сторони по-різному тлумачили їх застосування.