Звільнення за ініціативою роботодавця по-новому: як хочуть змінити статтю 40 КЗпП

🏄🏻‍♀️Відпускні: прочитайте 9 відповідей перед літом

У Раді зареєстрували проєкт Закону «Про внесення змін до статті 40 Кодексу законів про працю України щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця» № 13279 від 13.05.2025 (далі — Законопроєкт № 13279).

Законопроєкт № 13279 спрямований на удосконалення положень Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) в частині розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пояснювальній записці до Законопроєкту № 13279, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП передбачене право роботодавця на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Водночас Верховний Суд у справі №296/2149/19 від 08.01.2025 сформував висновок про те, що:

• працівника можна звільнити за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП лише в разі порушення трудової дисципліни; чи
• невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

Премії працівникам бюджетних установ

8 готових рішень

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП потрібна сукупність таких умов:

• порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
• невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;
• невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним;
• враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
• до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення;
• з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Враховуючи вищевказану судову практику, пропонується доповнити ст. 40 КЗпП нормою про те, що працівника може бути звільнено за п. 3 ч. 1 цієї статті лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).