Мінфін оновив правила внутрішнього контролю для розпорядників бюджетних коштів

Наказ Мінфіну від 20.08.2025 № 420

Нові рекомендації відображають сучасні підходи до управління бюджетними коштами. Замість фокусу на формальних перевірках, документ робить акцент на системному управлінні ризиками та інтеграції контролю в усі процеси установи.

Документ визначає внутрішній контроль не як окрему функцію, а як невід’ємну частину щоденної управлінської діяльності. Для бухгалтерів це означає, що їхня робота стає частиною цілісної системи, яка охоплює:

• Планування та використання бюджетних коштів.
• Бухгалтерський облік та звітність.
• Захист активів.
• Запобігання корупції та зловживанням.

Оновлена система внутрішнього контролю складається з п’яти взаємопов’язаних елементів:

1. Внутрішнє середовище — культура та етика, ставлення керівництва до контролю.
2. Управління ризиками — виявлення, оцінка та реагування на ризики.
3. Заходи контролю — безпосередні дії, що допомагають мінімізувати ризики (наприклад, візування документів, звірки, розподіл обов'язків).
4. Інформація та комунікація — обмін даними для прийняття рішень.
5. Моніторинг — відстеження ефективності системи контролю.

Що зміниться в роботі бухгалтерії?

1. Методичні рекомендації запроваджують чіткий порядок ідентифікації та оцінки ризиків. Відтепер установам потрібно вести Реєстр ризиків, де документуватимуться потенційні загрози (наприклад, помилки в обліку, некоректні закупівлі, зловживання) та методи їх усунення. Бухгалтерії доведеться активно долучатися до цього процесу, ідентифікуючи фінансові та облікові ризики.

2. Головні розпорядники державних коштів та інші визначені установи щороку до 1 лютого подаватимуть до Мінфіну:

• Звіт про стан внутрішнього контролю.
• Декларацію керівника.

Ці документи покликані забезпечити об’єктивну оцінку ефективності контрольних заходів, що, ймовірно, вимагатиме від бухгалтерів підготовки відповідних даних та аналітики.

Нові рекомендації підсилюють відповідальність керівників, але і накладають додаткові обов’язки. Це перехід від точкових перевірок до системного підходу, де кожен крок — від планування витрат до складання звітності — має бути частиною єдиної системи контролю.