Оголошення простою.
Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
У разі простою працівників можете перевести за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб (ст. 113 КЗпП).
Якщо простій виник не з вини працівника доцільно оформити:
- акт простою. В акті зафіксуйте обставини, внаслідок яких виник простій, дату виникнення простою, тощо;
- наказ власника або уповноваженого ним органу. В наказі зазначте перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій (якщо простій не поширюватиметься на все підприємство), а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.
Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗпП).
При цьому, при простої, не здійснюйте доплату до рівня мінімальної зарплати (роз’яснення Мінсоцполітики деяких питань оплати праці на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII).
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабміну в межах бюджетних асигнувань (ст. 98 КЗпП).
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
