Поновлення працівниці на нерівнозначній посаді в іншому населеному пункті без її згоди не є належним виконанням рішення суду про поновлення на роботі
Незаконне звільнення: чиїм коштом відгукнеться
Такого висновку дійшов Хмельницький апеляційний суд у справі № 676/5478/25, залишивши без змін рішення суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування розпорядження і наказів роботодавця.
За матеріалами справи, Хмельницький апеляційний суд визнав незаконним та скасував розпорядження голови Староушицької селищної ради Кам’янець-Подільського району про звільнення керівниці народного фольклорно-етнографічного ансамблю за згодою сторін, поновив її на цій посаді та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 5 000 гривень моральної шкоди й судові витрати.
На виконання цього рішення селищний голова видав розпорядження про поновлення працівниці на посаді керівника народного фольклорно-етнографічного колективу на 0,5 ставки. Та через відсутність цієї посади надав їй іншу — завідувача філії Староушицького центрального будинку культури на 0,5 ставки з 10 червня 2025 року.
16 червня директор закладу звернувся до працівниці з вимогою пояснити причини її відсутності на роботі з 10 по 15 червня. У відповідь вона письмово повідомила, що не була ознайомлена з наказом про поновлення на роботі, тому не знала, що мала розпочати виконання трудових обов'язків із 10 червня. Після цього її звільнили за прогул без поважних причин.
Через незаконне переведення на іншу роботу в іншому населеному пункті без її згоди та подальше звільнення, працівниця звернулася до суду. Вона просила визнати незаконними і скасувати розпорядження селищного голови та накази директора будинку культури про її поновлення на роботі та звільнення.
Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області задовольнив її позов.
В апеляційній скарзі селищна рада просила скасувати це рішення та відмовити у позові. Вона зазначила, що посаду керівника народного фольклорно-етнографічного колективу скоротили після позбавлення колективу звання народного фольклорного ансамблю, тому поновити позивачку саме на цій посаді було неможливо. Натомість її призначили, на думку апелянта, на рівнозначну. Проте ознайомитися із розпорядженням про поновлення на роботі працівниця відмовилась. Її звільнення через відсутність на роботі з 10 по 25 червня селищна рада вважала законним.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції: відповідач не виконав рішення суду про поновлення позивачки на роботі, оскільки посада керівника народного фольклорно-етнографічного колективу не є рівнозначною посаді завідувача філії центрального будинку культури за освітнім фахом, посадовими обов’язками та завданнями.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України переведення працівника в іншу місцевість допускається лише за його згодою, за винятком випадків, передбачених законодавством.
«Оскільки Староушицька селищна рада не вчинила усіх необхідних та можливих дій з метою реального та належного виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі, фактично поновила її на посаді, яка не є рівнозначною, в іншому населеному пункті, відповідачі не ознайомили її вчасно з розпорядженням, наказом про поновлення на роботі і визнали прогулами її відсутність на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про скасування оскаржуваних розпорядження та наказів», — констатував апеляційний суд, відхиливши апеляційну скаргу селищної ради.
За матеріалами Судової влади України
