Що трапилося. У штатному розписі товариство передбачило 1,5 посади касира-реєстратора. На цих посадах працювали дві особи — по 0,75 посади кожна. У зв’язку зі скороченням штату одну працівницю звільнили. Вона поскаржилася до суду.
Що вирішив суд. Однією з умов додержання процедури скорочення є виконання вимоги статті 42 КЗпП про переважне право залишитися на роботі. Його має працівник з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Коли роботодавець може з власної ініціативи звільнити працівника
Отже, якщо роботодавець скорочує працівників і залишити може лише одного з них, то визначальний критерій звільнення є рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.
Щоб ухвалити правильне рішення, роботодавець має зважати:
- на документи, інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів);
- підвищення кваліфікації;
- навчання без відриву від виробництва;
- винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники;
- тимчасове виконання обов’язків більш кваліфікованих працівників;
- досвід трудової діяльності;
- виконання норм виробітку (продуктивність праці);
- розширення зони обслуговування;
- збільшення обсягу виконуваної роботи;
- суміщення професій тощо.
Продуктивність праці та кваліфікацію працівника слід оцінювати окремо. За сукупністю цих двох показників роботодавець мусить визначити, кого з працівників залишити, а кого звільнити.
За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевагу надають:
1) сімейним — за наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників, які мають заробіток;
3) тому, хто має більш тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, в установі, організації;
4) студентам вишів і середніх спеціальних навчальних закладів, які навчаються без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) депортованим, які повернулися на постійне місце проживання до України, — протягом п’яти років з часу повернення;
9) колишнім військовослужбовцям строкової служби та особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення зі служби;
10) працівникам, яким залишилося менше ніж три роки до настання пенсійного віку, за досягнення якого вони отримають право на пенсійні виплати.
Важливі рішення ВСУ, про які має знати бухгалтер ➤➤➤
Якщо роботодавець не провів таких порівнянь, процедуру скорочення і, як наслідок, звільнення за скороченням можуть визнати безпідставними.
Джерело:
Постанова ВС від 22.09.2020 у справі № 161/7196/19
УВАГА!
Бути у курсі подій та законодавчих оновлень стало ще легше! Підписуйтесь на наш Telegram або FB та читайте важливі новини від порталу "Бюджетник" першими.
