В Україні дистанційна робота – це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ч. 1 ст. 60-2 КЗпП).
При укладанні трудового договору про дистанційну роботу є обов’язковим додержання письмової форми трудового договору (п. 6-1 ч.1 ст.24 КЗпП).
Таким чином, з працівником з дистанційною формою організації праці передбачено укладання письмової форми трудового договору в обов’язковому порядку. У Типовій формі трудового договору про дистанційну роботу визначені умови дистанційної роботи, в тому числі повинен бути визначений строк дії трудового договору.
Трудовий договір – це угода між працівником та роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).
Залежно від строку трудовий договір може бути:
- безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
- таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП).
За загальним правилом трудовий договір укладається безстроково, проте у випадках чітко визначених у трудовому законодавстві (ч. 2 ст. 23 КЗпП) роботодавець та працівник все ж можуть укласти строковий трудовий договір.
На підставі вищезазначеного, оскільки трудовий договір це угода між працівником та роботодавцем, то під час укладення письмового трудового договору про дистанційну роботу строк дії визначається сторонами самостійно в самому договорі. Мінімальний строк трудового договору, як і максимальний, законодавством не встановлений.
Джерело: офіційний сайт ФПУ
