Відсутні ТТН за договорами про надання автотранспортних послуг: чи враховуються витрати

Первинні документи: що перевірять ревізори

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України:

• за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві),
• а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2021 № 2344-ІІІ (далі – Закон № 2344):

• товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для:

• обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення,
• розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для:

• списання товарно-матеріальних цінностей,
• оприбуткування,
• складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом № 2344 та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі – Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов’язкові реквізити, визначені Законом № 2344, форму якої наведено в додатку 7 до Правил (абз. 1 п. 11.1 глави одинадцятої Правил).

Відповідно до глави першої Правил товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють:

• облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу;
• та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до абзаців другого, восьмого – десятого п. 11.1 гл. 11 Правил у разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді (е-ТТН).

У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Водночас ДПС повідомляє, що згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі:

• первинних документів;
• регістрів бухгалтерського обліку;
• фінансової звітності;
• інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів.

Відповідно до абз. 1 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається на підставі даних бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що:

• забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;
• затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
• національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі;
• інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі –Закон № 996)).

Частиною 1 ст. 9 Закону 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, які відносяться до первинних документів та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг у складі витрат.

Джерело: офіційний сайт ГУ ДПС у Житомирській області