Верховний Суд проаналізував та сформував правові підходи до оцінки законності призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану на підставі актуальної судової практики
Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2026 році
Одним із нововведень трудового законодавства в умовах воєнного стану стало призупинення дії трудового договору. Йдеться про тимчасове припинення роботодавцем надання роботи та призупинення виконання обов’язків працівником у зв’язку зі збройною агресією проти України. Тобто, для призупинення дії трудового договору, повинна існувати одночасна неможливість як надання роботи роботодавцем так і виконання роботи працівником. Відповідні положення передбачені ст. 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Верховний Суд вже напрацював низку правових позицій щодо застосування цієї норми. Серед ключових висновків — те, що саме по собі право на призупинення дії трудового договору не є безумовним. Роботодавець має довести, що він перебуває в умовах, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, зокрема, що неможливо організувати дистанційну форму роботи чи запропонувати працівнику іншу роботу.
Судова практика ВС щодо призупинення трудового договору
У справі № 933/411/22 ВС підтвердив законність призупинення договору, оскільки роботодавець довів відсутність можливості надати роботу, а працівник — виконувати її.
Аналогічну позицію Суд висловив у справі № 243/442/23. Роботодавець (лікарня поруч із зоною бойових дій) не міг надати роботу, а працівниця — виконувати свої обов’язки. Дистанційна робота у таких умовах була неможлива.
Однак у справі № 521/9263/23 Верховний Суд став на бік працівниці. Суд встановив, що підприємство фактично продовжувало роботу, персонал не звільняли, частину перевели на дистанційну форму. До того ж, у наказі про призупинення не було вказано конкретних підстав. Відтак, Суд визнав призупинення трудового договору неправомірним.
У справі № 953/6821/23 ВС розглядав питання щодо вибору належного способу захисту. Працівниця вимагала стягнення заборгованості із заробітної плати за майже рік. Свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що продовжувала фактично виконувати трудові обов'язки попри введення воєнного стану та обстріли міста, а також посилалася на те, що її належним чином не повідомили про призупинення дії трудового договору.
Однак суди з'ясували, що дія її трудового договору була офіційно призупинена, а сама вона не оскаржила відповідний наказ. Верховний Суд вказав, що продовження роботи без відновлення договору не покладає на роботодавця обов’язку виплачувати зарплату.
Висновок
Верховний Суд наголошує: призупинення трудового договору не дорівнює його припиненню. Воно не звільняє від трудових відносин, а обов’язок виплачувати заробітну плату за цей період покладається на державу-агресора. Водночас роботодавці мають ретельно обґрунтовувати причини призупинення — лише наявність норми в законі не є достатньою підставою.
Суди визнають призупинення законним лише за наявності для цього законних та фактичних підстав, а саме: належних доказів, які підтверджують одночасну неможливість надання та виконання роботи через військову агресію.
Джерело: офіційний сайт НААУ
Підпишіться на Telegram-канал 
