Багато педагогів змушені проходити підвищення кваліфікації власним коштом. Причина — недосконалий механізм фінансування, обмеження для оплати курсів і відсутність компенсацій навіть за якісне навчання
Відрядження бюджетників: безплатний вебінар
Освітній омбудсмен розглянув актуальні виклики у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників, зокрема проблему фінансування. Через недосконалість механізму багато освітян змушені оплачувати професійні курси власним коштом.
Механізм «гроші ходять за педагогом» не працює так, як планувалося адже:
- відсутня можливість для педагога одноосібно розпоряджатися коштами, які держава/громада виділяє на підвищення його кваліфікації. Він лише може подавати пропозиції до плану підвищення кваліфікації, який формує заклад освіти. Іноді якісні курси, які дійсно цікавлять педагога, можуть бути дорогими, але заклади освіти не мають фінансів або бажання оплатити їх;
- запланувати заздалегідь деякі заходи буває дуже складно. Наприклад, якщо вчителеві трапиться нагода пройти підвищення кваліфікації, не заплановане закладом освіти заздалегідь, і воно платне, за нього найвірогідніше платитиме сам педагог;
- зазвичай управління освіти чи заклад освіти оплачує курси у закладах освіти, які мають на це ліцензію. Тоді як випадків, коли оплачували курси чи заходи інших суб’єктів підвищення кваліфікації за кошти місцевих бюджетів, мало. Служба освітнього омбудсмена декілька років тому вже намагалася з’ясувати причини такого стану.
Причина — бюджетна класифікація 2.2.8.2. Код 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку» передбачає:
- оплату згідно із законодавством післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації кадрів за договорами у закладах, які мають необхідну ліцензію на проведення таких навчань; та/або
- результатом яких є отримання посвідчення (сертифіката) установленого зразка щодо набуття відповідних професійних навиків (наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» від 12.03.2012 № 333).
Нечіткість формулювання спричиняє ситуацію, коли послуги підвищення кваліфікації можуть закупити лише у суб’єктів підвищення кваліфікації, які мають ліцензію. Тому проблемою є побоювання керівників закладів освіти та управління освіти здійснювати оплату таких послуг у суб’єктів підвищення кваліфікації, які не мають ліцензії, відсутність і достатність фінансування та інші. В зв'язку з цим педагог змушений обирати безоплатні курси або курси лише тих суб’єктів, за які може сплатити роботодавець.
Освітній омбудсмен також зазначає, що механізм фінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників не передбачає компенсації коштів, витрачених на підвищення кваліфікації педагогів вчителями чи іншими фізичними/юридичними особами.
Через те, що процедура закладання коштів на підвищення кваліфікації педагогічними працівниками ускладнена, частина педагогічних працівників змушені, на вимогу керівництва закладу освіти, проходити підвищення кваліфікації власним коштом або, як і раніше, в інститутах післядипломної педагогічної освіти. Це, на думку омбудсмена, суттєво обмежує права педагогічних працівників. Також педагогічні працівники зверталися до освітнього омбудсмена щодо відмови в компенсації за проходження курсів підвищення кваліфікації власним коштом в інших суб’єктів, пояснюючи тим, що механізму компенсації відповідних коштів немає, тому кошти не були виділені.
