Щорічну основну відпустку та її тривалість визначає стаття 6 Закону про відпустки. Особам з інвалідністю I і II груп надають щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки).
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток (за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством) не може перевищувати 59 календарних днів.
Всі види оплачуваних відпусток, що передбачені Законом про відпустки і на які має право звичайний працівник, також надають працівнику з інвалідністю, якщо у нього є право на таку відпустку.
Водночас особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 77-2 КЗпП, ст. 16-2 Закону про відупстки).
Окрім цього, варто пам’ятати про обов’язкові неоплачувані відпустки підвищеної тривалості для працівників з інвалідністю. Так, відпустку без збереження зарплати працівникам з інвалідністю:
І та II груп надають тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно.
Якими правами може скористатися працівник з інвалідністю
На відміну від звичайних працівників, працівники з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шести місяців в установі, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до того, як настане шестимісячний термін їхньої безперервної роботи в цій устнові.
Працівники з інвалідністю за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ст. 10 Закону про відпустки). При цьому не має значення скільки відпрацював цей працівник в установі. Таке право пов’язано з його статусом особи з інвалідністю.
Також працівник з інвалідністю в будь-який час може піти у відпустку без збереження зарплати. Заборонити або відмовити йому керівник установи не може згідно зі статтею 25 Закону про відпустки. Якщо відпустку без збереження зарплати надаватимуть за статтею 26 Закону про відпустки, працівник з інвалідністю особливих привілеїв не матиме.
Людмила КРАВЧЕНКО керівник групи експертів з бюджетного обліку Експертус Головбух
Щоб отримати матеріальну допомогу на оздоровлення, працівник не має відпрацювати повністю робочий рік. Він має піти у відпустку. Отже, керівник установи, коли надає працівнику щорічну відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи, має право виплатити допомогу на оздоровлення за заявою працівника.
Отримати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткових відпусток Закон про відпустки не забороняє. За бажанням працівника частину щорічної відпустки можна замінити грошовою компенсацією.
Однак для цього слід дотримати умову:
тривалість наданої працівнику щорічної та додаткових відпусток має бути не менша ніж 24 календарних дні (ст. 24 Закону про відпустки).
Особливості надання відпустки особі з інвалідністю
Щоб працівнику з інвалідністю надали відпустку, він зобов’язаний подати відповідну заяву, у якій вказати вид відпустки, підставу, тривалість відпустки, дату початку відпустки.
Служба персоналу установи має перевірити в першу чергу наявність у нього права на той чи інший вид відпустки, її тривалості. Для цього перевіряється група інвалідності та строк, на який її встановлено, з копій довідки МСЕК, виписки з акта огляду МСЕК, які були отримані при укладенні з ним трудового договору або після перегляду інвалідності. Якщо на дату подання заяви і дату початку відпустки наявність інвалідності підтверджено і все гаразд – формують наказ на відпустку.
