Єдина система оплати праці для державного і приватного секторів: у ВРУ зареєстрували законопроєкт № 14387

Законопроєкт № 14387 запроваджує єдину архітектуру оплати праці як в державному, так і в приватному та громадському секторах.

Водночас, в публічному секторі, рівень оплати праці встановлюється Виконавчим та Генеральним табелем, що встановлюють прозорі та обґрунтовані межі річної винагороди, а також створюють баланс між відповідальністю, складністю, цінністю та рівнем посад. Законопроєкт № 14387 передбачає, що різниця між найвищим і найнижчим рівнями Виконавчого табеля не може перевищувати 30 %, що дозволить скоротити нинішній розрив в оплаті праці щонайменше на 40—50 %, за аналогією з реформами, проведеними у Польщі та країнах Балтії.

Нові посадові оклади за ЄТС з 1 січня 2026 року

Законопроєкт № 14387 забезпечує баланс між мінімальними та максимальними рівнями оплати праці, фіксуючи як нижні соціальні гарантії (через мінімальну заробітну плату, визначену законом), так і верхні межі (через граничні показники табелів). Такий підхід унеможливлює одночасно як заниження оплати праці (через адміністративний тиск або скорочення видатків), так і її завищення (через маніпуляції преміальними чи додатковими виплатами).

Запровадження єдиного Виконавчого та Генерального табелів оплати праці дозволить забезпечити справедливість та передбачуваність у формуванні заробітних плат.

Завдяки цим механізмам законопроєкт № 14387 забезпечує:

• реальне вирівнювання оплати праці за посадами, які мають співставну відповідальність і складність;
• усунення можливостей для фаворитизму та дискреційних надбавок;
• оптимізацію бюджетних витрат шляхом запровадження граничних рівнів винагороди та повернення надлишкових сум до бюджету;
• посилення довіри громадян до державної служби як до справедливої та прозорої системи.

Метою законопроєкту № 14387 — є:

1. Створення системного Закону, який передбачатиме встановлення єдиної системи оплати праці з уніфікованою структурою та визначенням принципів формування оплати праці як у публічному, так і приватному секторах.
2. Встановлення принципів в оплаті праці.
3. Встановлення гарантій в оплаті праці.
4. Визначення правової природи та функції таких понять, як публічна служба, політична посада.
5. Встановлення державного регулювання оплати праці на публічній службі, а саме встановлення мінімальних розмірів оплати праці, закріплення поняття гарантованої мінімальної заробітної плати, встановлення її розміру, як результат ведення переговорів в тому числі з ексклюзивним переговорним агентом від громадянського суспільства, роботодавців або профспілок та умов її перегляду з урахуванням макроекономічних показників;
6. Запровадження нових інструментів державного регулювання у вигляді Виконавчого табеля (який затверджується Законом) та Генерального табеля (затверджується КМУ), які встановлюють граничні річні розміри заробітної плати на посадах публічної служби, якими передбачається зменшення перекосів (різниці) в оплаті праці на публічній службі.
7. Створення дорадчої групи експертів з питань оплати праці, що утворюється при Голові ВРУ з метою інформування суспільства щодо обґрунтованості умов та розмірів оплати праці осіб, що займають політичні посади та сприяння ВРУ у встановленні умов і розмірів оплати праці народних депутатів України.
8. Надання права Президенту України своїм указом віднести до відповідного рівня Виконавчого табеля не більш як 34 особи, які перебувають на посадах публічної служби і не включені до переліку посад у Виконавчому табелі. Під час дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, Президент України має право встановлювати для посад військового командування, віднесених до Виконавчого табеля, коригуючі коефіцієнти у межах до трьох одиниць.

Законопроєкт № 14387 складається з низки структурованих розділів, що комплексно регулюють систему оплати праці в Україні.

ПФУ змінив правила перевірки страхових коштів

Як працює Порядок № 33

Основними положеннями Законопроєкт № 14387 є:

• деталізація структури плати праці з поділом на основну (сталу) заробітну плату, додаткову (варіативну) заробітну плату та бенефітів від роботодавця (employee benefits plan/program);
• визначення ключових термінів, включаючи «оплата праці», «грейди», «заробітна плата», «мінімальна заробітна плата», «публічна служба», «грошове забезпечення», «політичні посади» тощо;
• запровадження грейдової системи оплати праці замість чинної тарифної сітки з метою уніфікації підходів до визначення рівнів посадових окладів, забезпечення гнучкості та справедливості в оплаті праці як у публічному, так і приватному секторах.
• закріплення принципів справедливості, недискримінації, ринкової відповідності, фінансової спроможності, прозорості, взаємозалежності, стабільності та добровільності при формуванні оплати праці;
• запровадження нових інструментів державного регулювання у вигляді Виконавчого табеля (затверджується Законом) та Генерального табеля (затверджується КМУ), які встановлюють граничні річні розміри заробітної плати на посадах публічної служби;
• забезпечення взаємозв’язку між цим законом та спеціальним і трудовим законодавством з метою досягнення законодавчої узгодженості та правової визначеності.

Довідково

Виконавчий табель — це додаток до цього Закону, що встановлює перелік посад публічної служби та максимальні (граничні) розміри річної заробітної плати на таких посадах у річному еквіваленті, що затверджується виключно цим Законом.

Генеральний табель — це перелік посад публічної служби інших, ніж у Виконавчому табелі, а також максимальні (граничні) розміри річної заробітної плати на таких посадах у річному еквіваленті, що затверджується постановою КМУ.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений та/або як результат соціального діалогу мінімальний розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.