Вихідна допомога: у яких випадках працівник має право на виплату

Держпраці роз’яснює, виплата вихідної допомоги передбачена в разі припинення трудового договору з підстав, передбачених ст. 44 КЗпП, зокрема:

• відмови працівника від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи в зв’язку зі зміною істотних умов праці;
• змін в організації виробництва та праці, зокрема, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
• виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також у разі відмови в наданні допуску до державної таємниці або його скасування, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

В цих випадках працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як із 1 липня 2026 року роботодавців перевірятимуть щодо нормативу

Також виплата вихідної допомоги передбачена в разі:

• призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу — в розмірі двох мінімальних заробітних плат;
• порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення — в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому, ніж тримісячний середній заробіток;
• припинення повноважень посадових осіб — у розмірі, не меншому, ніж шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП).