Працевлаштування осіб з інвалідністю: які нові вимоги містить законопроєкт № 14389

Мета законопроєкту № 14389 полягає у забезпеченні реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу на рівні з іншими особами, недопущення їх дискримінації шляхом удосконалення механізму здійснення розумного пристосування, зокрема для забезпечення рівних можливостей при реалізації права на працю, отримання роботи, просування по роботі/службі.

Посадові оклади за ЄТС 2026: таблиці + підказки

Ключові положення

Законопроєктом № 14389 пропонується внести зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, якими передбачається, зокрема: 

• зобов’язання роботодавця на всіх етапах трудових відносин, а також протягом усього строку дії трудового договору або контракту здійснювати заходи розумного пристосування за заявою особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальної програми реабілітації; 
• відмова у розумному пристосуванні працівнику допускається лише у разі, якщо здійснення відповідних заходів створює непропорційний або невиправданий тягар, з урахуванням таких факторів: 
  • обсяг ресурсів, необхідних для здійснення заходів розумного пристосування, у тому числі фінансових, матеріальних, людських та організаційних; 
  • вартість і масштаб запропонованих заходів; 
  • можливість отримання зовнішньої підтримки, компенсацій або дотацій, у тому числі за рахунок державного або місцевих бюджетів, державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття чи грантових програм; 
  • наявність заборгованості перед роботодавцем з виплат компенсації витрат на заходи розумного пристосування або надання дотацій на їх реалізацію; 
  • очікувана користь від заходів для особи з інвалідністю, а також вплив їх реалізації на трудовий колектив, організацію виробництва чи надання послуг;
• обов’язок доведення непропорційності або невиправданості тягаря покладається на роботодавця; 
• потреба у розумному пристосуванні може бути підтверджена індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю та за потребою, додатковими документами у разі їх наявності; 
• особа з інвалідністю має пріоритетне право на визначення переліку та форм заходів розумного пристосування, яких вона потребує;
• фінансове забезпечення заходів розумного пристосування здійснюється за рахунок власних коштів, коштів місцевих бюджетів, Державно фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів, передбачених у рамках програм сприяння зайнятості населення в порядку встановленому КМУ; 
• компенсація витрат на заходи розумного пристосування або дотація на їх реалізацію надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції або державною установою, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальним послугами осіб з інвалідністю; 
• право на отримання компенсації витрат на заходи розумного пристосування або дотації на їх реалізацію мають не лише роботодавці, а й особа з інвалідністю, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, незалежно від дати державної реєстрації їхньої підприємницької діяльності або дати взяття на облік як осіб, що провадять незалежну професійну діяльність.

Джерело: офіційний сайт ВРУ