КЗпП встановлює перелік працівників, яким надають переважне право залишитися на роботі після скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (ст.42 КЗпП). Зокрема, за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевагу надають:
- сімейним працівникам — за наявності двох і більше утриманців;
- особам, у сім’ях яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
- працівникам із тривалим безперервним стажем роботи у цій установі, організації;
- працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
- учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII;
- авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
- працівникам, які зазнали у цій установі, організації трудового каліцтва або занедужали на професійне захворювання;
- особам із числа депортованих із України протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україні;
- колишнім військовослужбовцям строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.
Законодавство забороняє дискримінацію працівників за віком (ст. 21 КЗпП). Для захисту цієї категорії працівників нормотворці прийняли Закон України «Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників» від 06.04.2017 № 2005–VIII. Відповідно до нього переважне право залишитись на роботі також мають працівники, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку.
За інформацією Управління Держпраці у Дніпропетровській області
