Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування понижуючих коефіцієнтів до військових пенсій
Щорічна відпустка педагогів у запитаннях — відповідях
17.06.2026 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду (далі — ВС) ухвалив постанову у справі № 580/1002/26 (далі — постанова ВС), яка має важливе значення для формування єдиної судової практики у спорах щодо виплати пенсій особам, звільненим з військової служби.
У цьому рішенні ВС сформував чіткий правовий висновок щодо застосування ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі — Закон про Держбюджет) та постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 (далі — постанова № 1778).
Постанова ВС є показовою не лише для військових пенсіонерів, а й для розуміння того, як повинні вирішуватися колізії між спеціальним законом, законом про Держбюджет та підзаконними нормативно-правовими актами.
Суть спору
Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі — Закон № 2262-XII).
Після проведеного з 01.01.2026 перерахунку ПФУ визначив загальний розмір пенсії у 28 000 грн, однак фактично до виплати нарахував 25 990,74 грн.
Причиною стало те, що ПФУ застосував понижуючі коефіцієнти до частини пенсії, яка перевищувала десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Такі коефіцієнти передбачали:
- ст. 30 Закону про Держбюджет;
- постанова № 1778.
Позивач вважав, що таке зменшення пенсії суперечить спеціальному пенсійному законодавству, тому звернувся до суду.
Рішення судів попередніх інстанцій
Черкаський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Апеляційний суд погодився з цим висновком. Обидві інстанції дійшли висновку, що застосування ПФУ понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії є неправомірним.
ГУ ПФУ в Черкаській області оскаржило ці рішення до ВС.
Що досліджував ВС
Ключовим питанням стало те, чи можуть положення Закону про Держбюджет та постанови № 1778 змінювати умови виплати пенсій, визначені спеціальним Законом № 2262-XII. Саме на це питання ВС надав відповідь.
Закон № 2262-XII має пріоритет
ВС звернув увагу, що пенсійне забезпечення військовослужбовців врегульоване Законом № 2262-XII.
Закон № 2262-XII визначає:
- умови призначення пенсії;
- порядок її обчислення;
- підстави для перерахунку;
- гарантії пенсійного забезпечення.
ВС приділив увагу положенням ст. 11 Закону № 2262-XII, відповідно до яких зміна умов і норм пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін саме до Закону № 2262-XII та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Важливо: отже, зміна умов пенсійного забезпечення іншими нормативними актами не відповідає вимогам спеціального законодавства.
Закон про Держбюджет не може встановлювати інше правове регулювання
ВС окремо наголосив, що Закон про Держбюджет має власний предмет правового регулювання. Він не повинен містити інше або додаткове регулювання правовідносин, які вже врегульовані Законом № 2262-XII. Саме на цьому ґрунтується багаторічна практика Конституційного Суду України, на яку детально послався ВС.
ВС навів рішення Конституційного Суду України від:
- 09.07.2007 №6-рп/2007;
- 22.05.2008 №10-рп/2008;
- 27.02.2020 №3-р/2020;
- 28.08.2020 №10-р/2020.
У цих рішеннях Конституційний Суд неодноразово зазначав, що законом України про Державний бюджет на відповідний рік не можна змінювати чи звужувати права та гарантії, встановлені іншими законами.
Принцип lex specialis derogat generali
Одним із ключових аргументів ВС стало застосування принципу lex specialis derogat generali — спеціальний закон має перевагу над загальним.
У цій справі ВС дійшов висновку, що під час вирішення спору необхідно застосовувати саме положення Закону № 2262-XII, а не положення Закону про Держбюджет, які встановлюють інше регулювання цих правовідносин. Таким чином ВС підтвердив, що у випадку конкуренції норм пріоритет має спеціальне законодавство.
Верховенство права та застосування акта вищої юридичної сили
Особливу увагу ВС приділив положенням ч.3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд наголосив, що у разі суперечності нормативно-правового акта Конституції України або закону суд зобов'язаний застосувати акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому ВС підкреслив важливу правову позицію: суди не повинні застосовувати нормативно-правові акти, які суперечать Конституції або законам України, навіть якщо такі акти формально є чинними.
Суд зазначив, що застосування ст. 30 Закону про Держбюджет та постанови № 1778 фактично призводить до встановлення додаткового правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців. При цьому відповідні зміни до Закону № 2262-XII внесені не були.
Отже, ПФУ, застосовуючи зазначені норми, вийшов за межі спеціального правового регулювання.
Особливу цінність постанови становить сформований ВС правовий висновок: застосування під час обчислення або перерахунку пенсій громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, положень статті 30 Закону про Держбюджет і постанови КМУ № 1778, які передбачають виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, є протиправним. Такий підхід фактично обмежує розмір пенсії та гарантоване ст. 46 Конституції України право на належний соціальний захист.
Саме цей правовий висновок має стати орієнтиром для розгляду аналогічних спорів. Постанова ВС має важливе значення для формування єдиної судової практики.
Вона підтверджує, що під час вирішення спорів щодо військових пенсій суди повинні:
- застосовувати спеціальний закон;
- керуватися принципом верховенства права;
- враховувати практику Конституційного Суду України;
- застосовувати акт вищої юридичної сили у разі колізії нормативних актів.
Для військових пенсіонерів постанова ВС може стати вагомим правовим аргументом у спорах щодо застосування понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсій.
Висновок
ВС підтвердив, що умови пенсійного забезпечення можна змінювати виключно шляхом внесення змін до спеціального закону, а не законом України про Державний бюджет на відповідний рік чи підзаконними нормативно-правовими актами.
Це рішення ще раз підкреслює фундаментальні принципи українського права: верховенство права, пріоритет спеціального закону над загальним (lex specialis derogat generali) та обов’язок суду в разі колізії застосовувати нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Джерело: сторінка Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради у Facebook
Підпишіться на Telegram-канал 
