Бойові дії завадили нарахувати зарплату: хто відповідатиме

Відрядження бюджетників: безплатний вебінар

Якщо порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили роботодавця і його посадових осіб не можуть притягнути до відповідальності.

Важливо: роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, далі — Закон № 2136).

До таких заходів слід віднести і вирішення питань організації роботи бухгалтерії в умовах воєнного стану:

• створення електронних архівів, збереження всієї інформації та відомостей необхідних для своєчасного нарахування і виплати заробітної плати в «хмарних сховищах»;
• переведення працівників бухгалтерії на дистанційну роботу з організацією робочих місць в районах, де не ведуться бойові дії;
• реалізація інших заходів (електронний документообіг,  технічні засоби тощо).

Зміни в порядку реєстрації бюджетних зобов’язань у Казначействі

Роботодавець і головний бухгалтер як відповідальна посадова особа не уникнуть відповідальності, якщо причиною невиплати заробітної плати стали, наприклад:

• втрата головним бухгалтером документів через недбалість;
• використання коштів для оплати рахунків приватних кредиторів без виконання зобов’язань щодо оплати праці;
• інші зловживання.

За порушення законодавства про працю, зокрема строків виплати заробітної плати, роботодавець несе фінансову відповідальність, а посадові особи, які допустили порушення, — дисциплінарну, матеріальну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Увага: роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці, якщо доведе, що воно сталося внаслідок бойових дій або інших обставин непереборної сили (ч. 3 ст. 10 Закону № 2136).

Важливо: за порушення встановлених строків виплати заробітної плати або її виплату не в повному обсязі посадові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також фізичні особи — підприємці несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 41 КпАП).

Повторне протягом року вчинення такого порушення або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері чи особи, яка їх замінює та виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнають протиправну, винну — умисну або необережну — дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян або встановлений порядок управління та за яку закон передбачає адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП).

Увага: головного бухгалтера можуть притягнути до адміністративної відповідальності лише за наявності вини у формі прямого чи непрямого умислу або необережності. Необережність має місце, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (ст. ст. 10, 11 КпАП).

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності (ст. 17 КпАП).

Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Джерело: Telegram-канал Схiдного міжрегiонального управлiння Держпрацi