Верховний Суд наголосив, що відсутність рапортів або регулярного зв’язку з військовим сама по собі не доводить, що він не виконував бойових чи спеціальних завдань. Суд скасував відмову у спірних виплатах родині загиблого військовослужбовця та направив справу на новий розгляд
Заміна вікон після обстрілів: документи та бухоблік
Суть спору
Йдеться про справу № 280/6703/25, яку Верховний Суд (ВС) розглянув у постанові від 19 серпня 2026 року. Дружина загиблого військовослужбовця звернулася до суду, оскільки вважала, що її чоловікові не виплатили частину належного йому грошового забезпечення. Зокрема, йшлося про додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, у розмірі до 100 000 грн за вересень, жовтень, листопад 2023 року та січень, лютий і березень 2024 року.
Її чоловіка мобілізували у травні 2022 року та з жовтня того ж року він проходив службу у військовій частині. У період із червня 2023 року по квітень 2024 року він безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України та відсічі російської агресії.
За інформацією військової частини, чоловік виконував спеціальні завдання на тимчасово окупованій території Запорізької області. У квітні 2024 року під час виконання бойового завдання він зник безвісти. Згодом встановили факт його смерті. Наказом командира від 15.05.2025 військовослужбовця виключили зі списків особового складу. У документі також зазначалося, що його смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби та захистом Батьківщини. За окремі періоди служби військовому вже виплачували додаткову винагороду. Проте за шість місяців — з вересня по листопад 2023 року та з січня по березень 2024 року — таких виплат не було.
Дружина наполягала, що чоловік у цей час продовжував виконувати спеціальні завдання, а тому ці кошти також мають бути виплачені їй як члену його сім’ї.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Запорізький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Щодо додаткової винагороди суд зазначив, що члени сім’ї загиблого військовослужбовця можуть отримати належні йому, але не виплачені кошти. Водночас спірна винагорода за окремі місяці взагалі не була нарахована військовому.
Апеляційний суд із таким мотивуванням не погодився. Він зазначив, що право членів сім’ї не обмежується лише вже нарахованими, але невиплаченими сумами. Однак Третій апеляційний адміністративний суд все одно відмовив у цій частині позову. Суд звернув увагу, що надані документи не дозволяють точно встановити, які саме завдання виконував військовослужбовець у спірні місяці та чи відповідали вони умовам для виплати додаткової винагороди.
Зокрема, витяги з журналів бойових дій містили інформацію про виконання завдань групою, але не підтверджували особистої участі чоловіка у відповідних завданнях.
Апеляційний суд також наголосив: сам факт перебування військового на ТОТ не означає автоматичного права на додаткову винагороду у розмірі до 100 тис. грн. Необхідно підтвердити його безпосередню участь у бойових діях, виконанні бойових або спеціальних завдань чи інших заходах, передбачених законодавством.
Позиція ВС
ВС вказав: дійсно, сам факт перебування військовослужбовця в районі бойових дій або на окупованій території автоматично не створює права на додаткову винагороду. Необхідно підтвердити безпосередню участь у бойових діях, виконанні бойових чи спеціальних завдань або відповідних заходах.
Але ця справа мала важливу особливість: військовослужбовця цілеспрямовано направили на тимчасово окуповану територію для виконання спеціальних завдань, а військова частина пояснювала відсутність регулярного зв’язку вимогами конспірації.
Тому суди мали з’ясувати:
- які саме завдання виконував військовослужбовець;
- де і в яких умовах він їх виконував;
- чи означала відсутність звітів фактичне невиконання завдань;
- чи передбачало поставлене завдання безперервне виконання протягом спірного періоду;
- чи була відсутність зв’язку наслідком специфіки завдання;
- які документи можуть підтвердити його участь.
Тому суди попередніх інстанцій мали з’ясувати, які саме завдання виконував військовослужбовець у спірний період, щодо якого відповідач заперечував наявність підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн.
ВС фактично розмежував дві ситуації: просте перебування військового в районі бойових дій та перебування на окупованій території для виконання спеціального завдання, де через конспірацію можливі особливі умови комунікації та документування.
Окремо ВС наголосив, якщо для вирішення спору бракує доказів, суд не повинен просто констатувати їх відсутність. За позицією Верховного Суду, суд має самостійно вживати процесуальних заходів для з’ясування всіх істотних обставин, зокрема витребувати необхідні докази.
У результаті ВС частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій у частині спірних виплат і направив справу на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду. Після нового розгляду суд визначить, чи має родина загиблого військовослужбовця право на додаткову винагороду за спірні періоди.
Джерело: Судово-юридична газета
