ВРУ може заборонити роботодавцям звільняти мобілізованих працівників після завершення строкового договору

Законопроєкт № 15559 пропонує доповнити КЗпП нормою, за якою роботодавець зможе припинити трудовий договір у зв’язку із закінченням його строку з працівником, призваним на військову службу, не раніше дня закінчення дії особливого періоду або дня фактичного звільнення працівника з військової служби.

Конгрес бухгалтерів бюджетних установ — 2026: унікальна подія року

Частина 3 ст. 119 КЗпП зобов’язує роботодавців зберігати місце роботи і посаду за працівниками, яких:

• направили для проходження базової військової служби;
• призвали на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
• призвали на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
• призвали на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
• прийняли на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Роботодавці мають зберігати за такими працівниками місце роботи і посаду під час дії особливого періоду — до його закінчення або до дня фактичного звільнення працівника з військової служби.

Ця гарантія поширюється на підприємства, установи, організації, фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи незалежно від підпорядкування та форми власності, а також на фізичних осіб — підприємців, у яких працівники працювали на час призову.

Однак на практиці роботодавці інколи неправильно застосовують ці норми, оскільки КЗпП чітко не гарантує збереження місця роботи та посади працівнику, який проходить військову службу за строковим трудовим договором, якщо строк такого договору спливає під час служби.