До 90 днів або без обмеження строку: хто може взяти відпустку без збереження зарплати

Зміни в порядку реєстрації бюджетних зобов’язань у Казначействі

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого для такої відпустки (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).

Водночас у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136).

Отже, працівникам, які виїхали з України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустку на період воєнного стану надають за їхньою заявою в обов’язковому порядку тривалістю до 90 календарних днів на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136.

Усі інші працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на період воєнного стану на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. Закон не обмежує тривалість такої відпустки.

Період відпустки, яку працівникові надали на підставі ч. 3 і ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Водночас до 24.12.2023 період відпустки, яку працівникові надали на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, зараховували до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, усі працівники, незалежно від статусу, мають право на відпустку без збереження заробітної плати, передбачену ч. 3 ст. 12 Закону № 2136.

Джерело: офіційний сайт ФПУ