Неповний робочий час: як роботодавець має розраховувати зарплату

Звіт із внеску на працевлаштування осіб з інвалідністю: ЗРАЗОК↩️

За угодою між працівником і роботодавцем сторони можуть установити неповний робочий день або неповний робочий тиждень як під час прийняття на роботу, так і згодом (ст. 56 КЗпП).

При цьому законодавець не обмежує права сторін трудового договору щодо визначення тривалості неповного робочого часу. Тобто тривалість робочого дня (тижня) має встановлюватися за угодою між працівником і роботодавцем.

Неповний робочий час можуть встановлювати шляхом:

• зменшення тривалості щоденної роботи;
• зменшення кількості днів роботи протягом тижня;
• одночасного зменшення кількості годин роботи протягом дня і кількості робочих днів протягом тижня.

Увага: є категорії працівників, яким роботодавець зобов’язаний установити на їхнє прохання неповний робочий час. Це, зокрема, вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю та інші категорії. 

У разі встановлення неповного робочого часу оплату праці проводять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

 Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Отже, оплату праці в зазначених випадках проводять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Наприклад, якщо працівникові встановили певний графік роботи зі зменшенням тривалості щоденної роботи, розмір його заробітної плати визначають за фактично відпрацьований час — із розміру посадового окладу та норми робочого часу у відповідному місяці.

Для цього розмір посадового окладу ділять на місячну норму годин відповідного місяця та множать на кількість фактично відпрацьованих годин.

Джерело: офіційний сайт ФПУ