14 календарних днів щорічної відпустки поспіль: чи можна не дотримуватися цієї норми
⭐ Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте «Бухгалтерію для бюджету та ОМС» в улюблені Google, щоб не пропустити найсвіжіші новини та роз’яснення

Облік забезпечення відпусток працівників: як вести позабалансовий облік на субрахунку 055
Щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон № 504/96-ВР).
При цьому ця частина відпустки необов'язково повинна бути першою її частиною. Поділ щорічної оплачуваної відпустки на частини може дозволити компетентний орган або інший відповідний орган у кожній країні (ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки» від 29.05.2001 № 2481-III).
Якщо угода, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, не передбачає іншого, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.
Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку можна надати працівнику на його прохання.
При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.
Норма ст. 12 Закону № 504 передбачає можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.
З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
Можлива відповідальність за порушення трудового законодавства
Вид | Потенційна санкція | Хто застосовує |
Фінансова відповідальність роботодавця за ст. 265 КЗпП — зазвичай як «інші порушення» | 1 мінімальна зарплата за кожне порушення; повторно протягом року з дня виявлення — 2 мінімальні зарплати за кожне таке порушення | Держпраці, уповноважені посадові особи |
Адміністративна відповідальність винної посадової особи або ФОП, ч. 1 ст. 41 КУпАП | 510–1700 грн | Суд; протокол зазвичай складає Держпраці |
Кваліфіковані випадки за ч. 2 ст. 41 КУпАП, зокрема повторність | 1700–5100 грн | Суд |
Під час воєнного стану штрафи за ст. 265 КЗпП не застосовують, якщо роботодавець повністю та вчасно виконав припис за результатами позапланової перевірки.
Це не легалізує порушення і не є загальним звільненням від адміністративної відповідальності.
Юридична підстава не застосовувати вимогу ч. 1 ст.12 Закону № 504 відсутня. Роботодавець, може прийняти рішення свідомого порушення даної норми усвідомлюючи рівень відповідальності.
При цьому рішення працівника, викладене в заяві, не враховують як обставину, що пом’якшує відповідальність роботодавця під час розгляду справи.
Джерело: офіційний сайт ФПУ
