Установи мають виплачувати вихідну допомогу працівникам у розмірі не меншому від середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (КЗпП) при розірванні трудового договору у випадках припинення трудових відносин з працівником:
- з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників ( п.1 ст. 40. КЗпП);
- з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають виконанню роботи, так само вони припиняються при скасуванні допуску працівника до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає такого допуску (п.2 ст. 40 КЗпП);
- у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому від тримісячного середнього заробітку, слід виплачувати працівникові при розірванні ним трудового договору через невиконання власником законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
За інформацією Управління Держпраці у Рівненській області
