Закон №3275, що було прийнято наприкінці березня, так чи інакше, торкнувся усіх сфер життя і діяльності українців. Зокрема були узгоджені певні зміни в трудовому законодавстві.
Відтепер, трудовий договір не зобов’язує працівника виконувати роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. І це цілком зрозуміло, адже, за рекомендаціями влади, організації, установи та підприємства на період карантину намагаються максимально перевести свою роботу і діяльність в дистанційний режим. Норми такої віддаленої діяльності були опубліковані нещодавно Нацагентством України.
Крім того, зараз додержання письмової форми є необхідною умовою при укладанні трудового договору.
Норми робочого часу, за новим Законом, також стають гнучкими, і можуть узгоджуватись між роботодавцем і працівником в індивідуальному порядку, і переглядатися у випадку загрози поширення епідемії, пандемії, а також військового, природного чи іншого характеру загрози.
До простою не з вини працівника відтепер відноситься і офіційне оголошення карантину.
І на останок терміни, визначені ст. 233 КЗпП, відтепер подовжуються на період дії карантину.