НБУ оновило правила розкриття банківської таємниці

Згідно з оновленою редакцією банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, зокрема:

• на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі;
• на письмовий запит бенефіціара інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається банками;
• іншим банкам та НБУ в обсягах, потрібних у разі надання кредитів, банківських гарантій, а також під час здійснення валютного нагляду, у разі запровадження НБУ заходів захисту відповідно до Закону про валюту і валютні операції;
• за рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду;
• за запитом уповноважених державних органів та осіб, визначених у ч. 1 ст. 62 Закону про банки, інформацію щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, серед яких операції без відкриття рахунків, а саме: відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи-підприємця.

Письмовий запит або дозвіл клієнта (або бенефіціара чи обтяжувача) до банку про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, складається за довільною формою у паперовому або електронному вигляді. При цьому уповноважена особа під час надання запиту (дозволу) обов’язково додає документ (належним чином засвідчена копія документа), який підтверджує повноваження цієї особи на підписання запиту (дозволу).

Крім того, як і раніше, запит або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

Яка інформація та за яких умов може бути надана уповноваженим держорганам?
Запит органу державної влади, його посадових і службових осіб на отримання інформації, що становить банківську таємницю, має відповідати таким вимогам:

• викладений на бланку державного органу встановленої форми або надісланий в електронному вигляді;
• наданий за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріплений гербовою печаткою, або підписаний кваліфікованим електронним підписом керівника державного органу(чи його заступника);
• містити передбачені Законом про банки підстави для отримання цієї інформації;
• містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

На підставі відповідного запиту банком може бути надана наступна інформація про:

• наявність рахунків;
• номери рахунків;
• залишок коштів на рахунках;
• операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки;
• призначення платежу;
• ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб – прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків України; для юридичних осіб – повне найменування, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ);
• номер рахунку контрагента;
• код банку контрагента.

Джерело: ДПС

УВАГА!

Бути у курсі подій та законодавчих оновлень стало ще легше! Підписуйтесь на наш Telegram або FB та читайте важливі новини від порталу "Бюджетник" першими.