Відповідь
ТЕСТ для бухгалтера: Як організувати і оплатити роботу у період карантину
Якщо працівник під час оплачуваного простою має перебувати на роботі — оплачуйте лікарняний. В інших випадках — ні, адже працівник не втрачає заробітку.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачає міжнародний договір України, згоду на обов’язковість якого надала ВРУ. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачає закон (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).
Під час простою трудових відносин із працівниками не припиняють. Тобто страховий випадок настає у період роботи.
Простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).
Роботодавець оплачує час простою не з вини працівника у розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду/окладу (ч. 1 ст. 113 КЗпП). А за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, роботодавець зберігає за працівником середній заробіток (ч. 3 ст. 113 КЗпП). Тобто під час простою працівник не виконує роботу, але отримує кошти від роботодавця. Роботодавець не оплачує час простою з вини працівника (ч. 4 ст. 113 КЗпП).
Стаття 23 Закону № 1105 визначає підстави, з яких допомогу з тимчасової непрацездатності не надають. Простій серед підстав не вказаний.
Допомогу з тимчасової непрацездатності надають застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату зарплати (доходу) (ч. 1 ст. 22 Закону № 1105).
Отже, відповідь на запитання: чи оплачувати лікарняний, що видали працівнику під час простою, залежить від того, чи втратить він заробіток через хворобу.
Працівник у простої з його вини. Оскільки працівник не втрачає заробітку, бо його немає, то й компенсувати нема чого. Так само, якби працівник захворів у відпустці без збереження зарплати. Якщо простій закінчився, а працівник далі хворіє — оплачуйте лікарняний з дати закінчення простою.
Працівник в оплачуваному простої. Законодавство не визначає, де має перебувати працівник під час простою. Це питання роботодавець вирішує самостійно та зазначає у наказі про оголошення простою.
Працівник під час простою перебуває вдома. У разі тимчасової непрацездатності працівник не втратить права на оплату простою. До того ж, якщо працівник не повідомить роботодавця про хворобу, то роботодавець і надалі оплачуватиме простій. Тому компенсувати немає чого, лікарняний не оплачуйте. Якщо простій закінчився, а працівник далі хворіє — оплачуйте лікарняний з дати закінчення простою.
Працівник під час простою перебуває на роботі. Якщо працівник перестане ходити на роботу, роботодавець не оплатить йому простій. А якщо працівник під час простою відсутній на роботі без поважних причин, роботодавець має право звільнити його за прогул. Роботодавець з першого дня невиходу на роботу має припинити табелювати й оплачувати простій, проте табелювати працівника кодом «НЗ» (неявки з нез’ясованих причин). Коли працівник подасть листок непрацездатності, роботодавець скоригує табель, а комісія із соціального страхування призначить працівнику допомогу з тимчасової втрати працездатності. Тобто лікарняний оплачуйте. Так само вважає Мінсоцполітики (Лист від 31.07.2015 № 445/18/99-15).
Не все просто в розрахунку лікарняних. Крок вліво чи право — і вже нюанси. Як не помилитися? Ми проаналізували випадки, з якими не впоралися ваші колеги, щоб ви не допустили таких помилок
