⚡ Податковий розрахунок з ПДФО та ЄСВ за ІІ квартал 2022 ⚡
19.07.2022 набрали чинності зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136 (далі — Закон № 2136), які передбачають новий порядок надання відпустки без збереження зарплати. Зміни вніс Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352.
Під час воєнного стану роботодавець може надавати працівникам відпустку без збереження зарплати без обмеження строку, що передбачає частина 1 статті 26 Закону України «Про відпустки» (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).
Відпустку без збереження зарплати на підставі частини 3 статті 12 Закону № 2136 надають:
- без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
- будь-якому працівникові незалежно від його категорії чи статусу;
- за заявою працівника;
- за погодженням з роботодавцем, тобто закон не зобов’язує роботодавця надавати таку відпустку.
Час перебування у відпустці без збереження зарплати на підставі частини 3 статті 12 Закону № 2136 зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки»).
Із 19.07.2022 працівники мають право на новий вид відпустки без збереження зарплати, яка не належить до відпусток без збереження зарплати, що надають на підставі статей 25, 26 Закону України «Про відпустки» (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136). Час перебування в такій відпустці не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Відпустку без збереження зарплати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 надають:
- тривалістю не більше ніж 90 календарних днів (к. дн.) винятково в період дії воєнного стану. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку декілька разів, однак загальна її тривалість не може перевищувати 90 к. дн.;
- винятково працівникам, які виїхали за межі України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи та підтвердили це довідкою;
- обов’язково за заявою працівника.
Роботодавець не може відмовити працівнику у наданні відпустки на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136.
Спосіб, у який працівник має підтвердити факт виїзду за межі України, закон не визначає. Тож роботодавець ухвалює рішення надати відпустку на підставі доказів працівника, які достатньою мірою підтверджують цей факт. Якщо працівник повернувся в Україну, він втрачає право на продовження цієї відпустки.
Крім того, в період дії воєнного стану відпустку без збереження зарплати надають:
- певним категоріями працівників на підставі статті 25 Закону України «Про відпустки» (роботодавець не може відмовити у такій відпустці);
- за сімейними обставинами та з інших причин на строк до 15 к. дн. на рік (роботодавець може відмовити в такій відпустці);
- на період карантину. Строк цієї відпустки не включають до 15 к. дн. відпустки без збереження зарплати, яку надають за сімейними обставинами та з інших причин (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
За інформацією Федерації профспілок України
Сильна підтримка — сильна Україна! Це звичайно про нас із вами. Ми опинилися в невідомому досі для нас становищі. Тому щоб ви та ваша компанія залишалася у робочій колії, пропонуємо підтримку. Ми вже підготували для вас знижку у 2000 грн на передплату журналу «Головбух: ПРАЦЯ та ЗАРПЛАТА» на рік.
Обговоріть передплату з вашим менеджером: 0 800 21 12 20 (дзвінки безплатні). Миру нам.
