Підтвердження права на додаткову відпустку на дітей

Економія фонду оплати праці: як діяти

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за статтею 19 Закону про відпустки надається щорічно тривалістю 10 календарних днів:

• одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину;
• матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
• одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Цю відпустку надають понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону про відпустки. Законодавство про працю не встановлює вимоги щодо відпрацювання робочих днів працівником у звітному періоді для отримання такої відпустки.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки).

Отже, право на отримання цієї відпустки працівник набуває з першого дня календарного року за умови, що інший з батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на цю відпустку. У разі звільнення працівника — йому виплачують грошову компенсацію, в т.ч. за не використані дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої статтею 19 Закону про відпустки, за умови, що інший з батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.

Оскільки діючим законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку, Держпраці вважає, що роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка.

За інформацією Східного міжрегіонального управління Держпраці

Лікарняні та декретні: правила обчислення — 2026

Приклади для різних ситуацій