Загальний опис ситуації в сфері трудових відносин
Основоположні права громадян, пов’язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.
В указі Президента України про введення воєнного стану зазначений вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються через воєнний стан із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.04.2022 №64/2022 (далі – Указ № 64) в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України. А також можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (п. 3 Указу № 64).
Отже, на сьогодні можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені такими статтями Конституції України.
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
Водночас, зверніть увагу, що зазначені обмеження не можуть встановлюватися самостійно суб’єктами господарювання.
❗️ Якщо неправильно зберігатимете або несвоєчасно знищуватимете зарплатні документи, сплатите штраф ❗️
Як оформлювати мобілізованих. Які виплати їм належать
Стаття 17 Конституції України є нормою прямої дії та підлягає виконанню. Вона встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (ст. 119 Кодексу законів про працю України; далі – КЗпП).
Працівникам, яких залучають до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у ФОП, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам виплачують грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи перераховані гарантії, працівники, призвані на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня
фактичного звільнення, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення не підлягають звільненню на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП. Такі працівники лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.
Підставою для збереження місця роботи, посади і середнього заробітку є сам факт прийняття працівника на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів тощо) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Щодо добровольців територіальної оборони
До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховують громадян України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про основи національного спротиву»).
На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву»).
Особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Також, особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (ч. 1 ст. 119 КЗпП).
Враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх
обов’язків, роботодавцю не потрібно в обов’язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.
В кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов’язків за трудовим договором.
При цьому на час виконання працівниками обов’язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони.
Дистанційна робота – найпростіший спосіб оформлення працівників, які покинули територію бойових дій або сидять вдома
Якщо за специфікою роботу можна виконувати віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.
Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ч. 1 ст. 602 КЗпП).
Трудовий договір укладають, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу (п. 61 ч. 1 ст. 24 КЗпП).
Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу» від 5 травня 2021 року № 913-21.
Водночас, на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі (ч. 11 ст. 602 КЗпП). З таким наказом (розпорядженням) працівник має ознайомитись протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 КЗпП не застосовують.
Врахуйте, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.
Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.
Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника
з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:
· визначити засоби електронного зв’язку. Наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо;
· умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);
· умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи;
· інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.
Загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм за статтями 50 і 51 КЗпП. Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не є порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначають у трудовому договорі про дистанційну роботу.
За можливості можете також запровадити гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (ст. 60, 60-1 КЗпП).
Що робити з тими, хто не може вийти на роботу і не може виконувати її дистанційно?
Якщо маєте можливість – надайте працівникам оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством (ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки»).
Як оформити відсутність працівників, які покинули свої робочі місця на території ведення бойових дій та як табелювати?
Табелюйте відсутність такого працівника умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після того як з’ясуєте обставини та виявите, що причини були поважні, скоригуйте табель обліку використання робочого часу.
Підприємство не може функціонувати: що робити з працівниками?
Оголошення простою.
Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
У разі простою працівників можете перевести за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб (ст. 113 КЗпП).
Якщо простій виник не з вини працівника доцільно оформити:
- акт простою. В акті зафіксуйте обставини, внаслідок яких виник простій, дату виникнення простою, тощо;
- наказ власника або уповноваженого ним органу. В наказі зазначте перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій (якщо простій не поширюватиметься на все підприємство), а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.
Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗпП).
При цьому, при простої, не здійснюйте доплату до рівня мінімальної зарплати (роз’яснення Мінсоцполітики деяких питань оплати праці на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII).
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабміну в межах бюджетних асигнувань (ст. 98 КЗпП).
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Чи можна працівника, який не з’являється на роботі внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, направити «заднім числом» у відпустку, в т.ч. карантинну?
Ні.
Проте зазначений час неявки працівника у табелі обліку використання робочого часу можете відмічати умовним позначенням «І» – інші причини неявок або «НЗ» – неявка з нез’ясованих причин.
Працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП за підставою «прогул».
Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. Якщо не було оголошено простою, у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.
Чи буде Держпраці штрафувати за порушення законодавства зараз, якщо виявить його після закінчення воєнного часу
Торгово-промислова палата України (далі – ТПП) засвідчила факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року.
ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської дiяльностi та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення виникло внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 Цивільного Кодексу України; ЦК).
З огляду на вищевикладене, в умовах воєнного стану положення ЦК щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання має застосовуватися і до зобов’язань за трудовими відносинами.
Разом з тим звертаємо увагу, що звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин (непереборної сили) не звільняє від виконання самого зобов’язання.
Таким чином після усунення вищезгаданих обставин, особа зобов’язана виконати всі свої зобов’язання перед іншою стороною.
Як виплачувати зарплату, якщо у бухгалтера нема можливості її нарахувати. І чи будуть за це санкції після закінчення воєнного часу?
На сьогодні законодавство передбачає 5 видів відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна.
Одна з головних умов притягнення до кожного із вищезазначених видів відповідальності є наявність вини особи в діях, що носять протиправний характер.
Якщо у зв’язку з воєнними діями відповідальна посадова особа не має фактичної можливості нарахувати заробітну плату у встановлені строки – її не можуть притягнути до будь-якого з вищезазначених видів відповідальності.
Проте роботодавці повинні вживати усіх можливих заходів, щоб працівники своєчасно отримували заробітну плату. Наприклад, перевести бухгалтерів на дистанційну роботу та забезпечити програмно-технічними засобами для ведення бухобліку та фінансової звітності.
Про втрату чинності розпорядчих актів щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників.
Наказом Міністерства охорони здоров’я (далі – МОЗ) від 25.02.2022 № 380 зупинено дію наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, до завершення воєнного стану в Україні.
Вищезгаданий наказ МОЗ був підставою для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) роботодавців щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників. Тому всі накази про відсторонення працівників у зв’язку з відмовою або ухиленням від вакцинації є такими, що втратили чинність з дня набрання чинності наказом МОЗ від
25.02.2022 № 380. Відтак відсторонені особи допускаються до виконання завдань за посадою.
Що робити, якщо працівник втратив зв’язок з роботодавцем, який в результаті воєнних дій не може організувати такому працівникові роботу (знищення, руйнування приміщення юридичної особи, загибель чи зникнення ФОП)?
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).
Якщо роботодавець не може забезпечити працівника необхідними умовами праці, працівник не зобов’язаний виконувати свої трудові обов’язки.
Коли є зв’язок з роботодавцем трудовий договір може бути розірваний за статтею 38 КЗпП у строк, про який просить працівник. Адже ведення бойових дій у відповідній місцевості є поважною причиною для скорочення строку.
Коли немає будь-яких контактів з роботодавцем, в тому числі і у випадку смерті роботодавця ФОП або з інших причин, що унеможливлюють розірвання трудового договору, може бути встановлено факт припинення трудових відносин в порядку окремого провадження за Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК).
Окреме провадження розглядає справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК).
Облік трудової діяльності працівника здійснюють в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Ведення трудової книжки при цьому роботодавець здійснює виключно за бажанням працівника.
Також працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).
