Звільнення за «аморальний проступок»: як педагог відстояла трудові права в суді

Ситуація 

Ірпінський міський суд Київської області розглянув позов педагога про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди. Роботодавець звільнив педагога за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП після службового розслідування. У вину педагогу ставилося непроведення уроків, начебто схиляння учнів до дачі закладу освіти неправдивих пояснень щодо таких обставин, залучення до конфлікту батьків. Вказане трактувалося комісією закладу освіти з перевірки трудової дисципліни як порушення принципів педагогічної етики.

Які відпустки (не) можна перенести на 2026 рік

Передісторія

Освітній омбудсмен отримала скаргу від педагога, що стосувалася захисту професійної честі та гідності. У закладі освіти щодо нього ініціювали службове розслідування, яке стосувалося начебто порушення трудової дисципліни. Як повідомила вчитель, на засідання відповідної комісії її жодного разу не запрошували, хоча і зверталася з відповідним проханням. Пояснювали тим, що у її присутності члени комісії не бачать необхідності. За результатами роботи комісія рекомендувала керівництву закладу звільнення вчителя із займаної посади.

Освітній омбудсмен звернулася до закладу освіти та до органу управління освітою у громаді із проханням створити комісію для розслідування можливих порушень норм чинного законодавства з боку керівника. На думку такої комісії, комісією ліцею не було проведено належного аналізу ситуації, що мало вплив на об’єктивність її висновків. Комісія управління освіти дійшла висновку, що підстав для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП недостатньо.

Аргументи педагога

Педагог має значний досвід роботи у закладах освіти громади й у конкретному закладі зокрема, пройшла сертифікацію та успішно позачергово атестувалася. Вважає, що дії щодо неї порушують право на захист професійної честі та гідності. Також вона зазначила, що відчувала упереджене ставлення до себе. 

Вчитель вирішила захищати свої права у судовому порядку. Освітній омбудсмен долучилася до цієї справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Адвокат керівника закладу освіти заперечував щодо участі освітнього омбудсмена у судовому засіданні, аргументуючи тим, що участь омбудсмена в трудових спорах не є необхідністю.

Судовий розгляд

Під час одного з засідань освітній омбудсмен підтримала позицію позивача залучити до участі у справі Управління освіти і науки Ірпінської міської ради. Зокрема, звернула увагу суду на те, що направляла відповідні запити до Управління про надання відомостей, отримала відповіді, які безпосередньо стосуються обставин, які є предметом розгляду цієї справи, а тому вбачала доречною участь Управління.

Освітній омбудсмен переконана, що педагоги повинні мати захист від незаконного звільнення. Якщо людину звільняють за ініціативою роботодавця, зокрема й за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП, то роботодавець має обов’язок обґрунтувати причини такого звільнення не домислами, а чітко встановленими фактами, що підтверджуються відповідними доказами. Проаналізувавши наявні матеріали, омбудсмен зауважила, що не вбачає у них підтвердження вчинення аморального проступку вчителем та висловила сподівання, що права вчителя будуть відновлені і вона зможе повернутися до роботи та успішно працювати у закладі освіти.

Поки тривала судова справа, в закладу освіти змінився керівник. У результаті сторони (заклад освіти в особі в.о. керівника) та позивач уклали мирову угоду, яка була затверджена рішенням суду. Заклад освіти зобов’язався скасувати наказ про звільнення та видати наказ про поновлення на посаді вчителя, відшкодувати у визначеній сумі середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також визначену суму витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені вчителем. Натомість позивач відмовився від стягнення із закладу освіти відшкодування моральної шкоди.

Довідково

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом (ст. 208 ЦПКУ). У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання до органів державної виконавчої служби.