Верховний Суд у справі № 644/368/23 пояснив: під час призупинення трудового договору педагоги зберігають право на середній заробіток за ст. 57-1 Закону про освіту, яка має пріоритет над нормами Закону № 2136-ІХ. Частину рішення щодо виплат і моральної шкоди суд скасував та направив справу на новий розгляд
Конгрес бухгалтерів бюджетних установ — 2026: унікальна подія року
Аналіз постанови Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 644/368/23
Воєнний стан суттєво трансформував трудові відносини, запровадивши нові механізми, зокрема призупинення дії трудового договору. Разом із тим для окремих категорій працівників законодавець установив додаткові гарантії. Однією з таких категорій є працівники закладів освіти.
У постанові від 13.11.2025 Верховний Суд (далі — ВС) сформував важливий правовий висновок щодо співвідношення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136-IX) та ст. 57-1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі — Закон про освіту).
Позивач — учитель трудового навчання ліцею — оскаржив наказ про призупинення з 01.04.2022 дії його трудового договору, вимагав:
- скасувати наказ;
- поновити дію трудового договору;
- стягнути середній заробіток за період призупинення;
- відшкодувати моральну шкоду.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, вважаючи призупинення правомірним через тимчасову окупацію міста та неможливість організації роботи.
Підхід ВС
ВС погодився з тим, що:
- під час окупації роботодавець об’єктивно не міг надати роботу;
- працівник також не мав можливості виконувати трудові обов’язки;
- отже, призупинення трудового договору відповідало ст. 13 Закону № 2136-ІХ.
У цій частині рішення судів залишено без змін.
Ключове питання: середній заробіток
Суд звернув увагу, що позивач є працівником закладу освіти, а отже на нього поширюється ст. 57-1 Закону про освіту, яка в редакції, чинній у 2022 році, прямо гарантувала: збереження місця роботи та середнього заробітку працівникам закладів освіти на час особливого періоду.
Тому ВС дійшов висновку:
- ст. 57-1 Закону про освіту є спеціальною нормою;
- вона має пріоритет над загальною нормою ст. 13 Закону № 2136-ІХ;
- покладання обов’язку з виплати заробітку виключно на державу-агресора є помилковим щодо педагогів.
Наслідки для розгляду справи
Суди попередніх інстанцій:
- не дослідили розмір середнього заробітку;
- не встановили, хто саме зобов’язаний здійснювати виплату;
- передчасно відмовили і в компенсації моральної шкоди.
Тому ВС:
- скасував рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку та моральної шкоди;
- передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Правовий висновок ВС
Стаття 57-1 Закону про освіту у правовідносинах щодо відшкодування середнього заробітку педагогічним працівникам за час призупинення дії трудового договору є спеціальною нормою та має пріоритет перед ст. 13 Закону № 2136-IX.
Рішення ВС:
- посилює соціальні гарантії педагогів у період воєнного стану;
- формує орієнтир для судів щодо правильного застосування спеціальних норм;
- підтверджує, що навіть законне призупинення трудового договору не скасовує передбачених законом фінансових гарантій.
Висновок
ВС чітко розмежував:
- призупинення трудового договору — допустиме;
- невиплата середнього заробітку педагогам — неприпустима, якщо на момент спору діяла ст. 57-1 Закону про освіту.
Постанова має важливе практичне значення для захисту прав працівників закладів освіти та для формування сталої судової практики.
Джерело: сторінка Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради у Facebook
