СКАЧАТИ Усі нормативні акти у сфері оплати праці в одній підбірці
1. Звільнення вагітної жінки при ліквідації державного підприємства
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пiд час звiльнення працiвникiв за п. 1 ст. 40 КЗпП України має бути дотримано певного порядку вивiльнення та враховано переважне право на залишення на роботi, порядок якого передбачений ст. 42 КЗпП України . Крiм того, в разi звiльнення за цiєю пiдставою дiють обмеження щодо звiльнення окремих працiвникiв, установленi ст. 184 КЗпП України.
У період відпустки по догляду за дитиною до 3 років за жінкою зберігається робоче місце, про це вказано в ст.2 Закону України «Про відпустки». У вимогах ст. 184 КЗпП України заборонено звільнення вагітних жінок, що мають дітей до 3 років.
2. Переведення та працевлаштування жінок, які перебувають у декретній відпусці
Під час ліквідації підприємства з правонаступництвом звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст.184 КЗпП України можливе лише за п. 5 ст.36 КЗпП України шляхом переведення на інше підприємство, установу, які є правонаступниками. При цьому правонаступник зобов`язаний прийняти таких жінок на роботу у порядку переведення.
У разі повної ліквідації звільнення таких жінок відповідно до вимог ст. 184 КЗпП України відбувається з обов`язковим працевлаштуванням. Власник чи уповноважений орган здійснює їх працевлаштування самостійно або через державну службу зайнятості.
Звільнити вагітну жінку за власною ініціативою роботодавець також не має права. Звільнення допускається лише у разі повної ліквідації підприємства, де працює жінка. При цьому на власника підприємства покладається обов’язок працевлаштування вагітної.
За матеріалами з сайту Держпраці
