Державна служба припиняється у разі виходу службовця на пенсію або після досягнення 65-річного віку, якщо інше не передбачене законодавством (п. 7 частини 1 ст. 83 Закону «Про державну службу»). Також держслужбовці підпадають під дію Закону «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», який забороняє звільнення через досягнення пенсійного віку.
Нацагентство підкреслює, що Закон «Про державну службу» передбачає звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, проте зробити це можливо виключно за відповідною заявою службовця. Адже державний службовець, як й інші працівникі, має право звільнитись за власним бажанням та розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, попередивши роботодавця за 14 календарних днів. В заяві можна вказати, що звільнення пов'язане з неможливістю продовжувати роботу (зокрема, через вихід на пенсію) і тоді роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Закон не передбачає жодного переліку документів документів, які потрібно подавати для звільнення у зв'язку з виходом на пенсію.
НАДС наголошує, що право звільнитись з державної служби у звязки з виходом на пенсію може бути використане неодноразово. Адже раніше звільнена особа може знов бути призначеною на посаду державної служби, а потім знов звільнена через вихід на пенсію.
Вихідна допомога
Одноразово можна скористатися лише правом на вихідну допомогу, яка виплачується державним службовцям в розмірі середньої місячної зарплати. На думку НАДС, сам по собі вихід на пенсію або досягнення 65-річного віку, що не призвело до звільнення службовця, не дають право на допомогу.
Якщо звільнення у звязку з виходом на пенсію відбувається повторно, вихідна допомога не виплачується. Роботодавець може звернутися із запитом до попереднього місця роботи службовця про надання інформації про виплату допомоги.
Подовження строку державної служби
У зв'язку з потребами держслужби за згодою службовця його можна залишати на роботі й після досягнення 65 років. Рішення про продовження перебування на державній службі приймається щороку, але не більш як до досягнення службовцем 70-річного віку. Таке рішення варто оформлювати наказом або розпорядженням по установі. Отже строкове призначення держслужбовця-пенсіонера здійснюється максимум на один рік з правом щорічного подовження без обов'язкового проведення конкурсу.
На службовців-пенсіонерів не розповсюджується норма про обов'язкове призначення мінімум на 1 рік. Тому подовження перебування на держслужбі може бути визначене й на менший термін. Проте закон забороняє продовжувати строк служби пенсіонера частіше ніж один раз на рік.
