Державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. З яких підстав можливе припинення державної служби? З’ясуємо разом.
Усього закон про держслужбу вирізняє дев’ять підстав, за якими держслужбовець може залишити держслужбу добровільно або за настання відповідних обставин. Це такі підстави:
втрата чи обмеження права на держслужбу;
закінчився строк перебування на посаді держслужби;
ініціатива держслужбовця чи угода сторін (добровільне припинення державної служби);
ініціатива суб’єкта призначення;
обставини, які не залежать від волі сторін;
незгода продовжувати держслужбу через зміну її істотних умов;
вихід на пенсію або настання 65-річчя, якщо інше не передбачено законом;
заборона перебувати на держслужбі за Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII;
з підстав, які передбачені контрактом, якщо такий укладався.
Розглянемо підстави припинення державної служби більш детально.
виїзд на постійне проживання за межі нашої держави;
набуто громадянство іншої держави;
набрало законної сили рішення суду:
про притягнення держслужбовця до адмінвідповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення (припинення державної служби неможливе за відсутності такого рішення);
визнання його активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, у т. ч. набутих іншими особами за його дорученням;
наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб;
набрав законної сили обвинувальний вирок суду щодо держслужбовця за вчинення ним умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави;
наявність у держслужбовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.
Якщо така обставина настала чи встановлено такий факт, суб’єкт призначення звільняє держслужбовця протягом трьох днів. Натомість коли встановили пряме підпорядкування близьких осіб, держслужбовця не звільняють, протягом 15 календарних днів потрібно виправити цю ситуацію (детальніше – у ст. 32 Закону про держслужбу).
За цією підставою припинення державної служби звільняють держслужбовців, які призначені на посаду на визначений строк. Якщо це посада держслужби, що зберігається за тимчасово відсутнім держслужбовцем, держслужбовця, що прийнятий на період його заміщення, звільнятимуть в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього держслужбовця.
Ініціатива держслужбовця чи угода сторін
Порядок припинення державної служби у разі власного волевиявлення держслужбовця передбачає подачу письмової заяви не пізніше 14 календарних днів до дати звільнення. В інший строк звільнення можливе лише за угодою сторін, якщо звільнення не завадить належному виконанню обов’язків держорганом.
Однак у строк, вказаний у заяві, припинення державної служби можливе у випадках:
переїзду на нове місце проживання;
переведення члена сім’ї на роботу в іншу місцевість;
вступу до вузу;
заборони проживання у цій місцевості за медвисновком;
вагітності;
догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
догляд за хворим членом сім’ї за медвисновком або особою з інвалідністю I групи;
вихід на пенсію;
прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.
вчинення дисциплінарного проступку, за який звільняють.
До дисциплінарних проступків, за які звільняють з держслужби, належать:
порушення Присяги держслужбовця;
вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу (припинення державної служби відбувається на підставі задокументованого факту такої неповаги);
порушення правил етичної поведінки державних службовців;
дії, що шкодять авторитету державної служби;
перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адмінправопорушення;
недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
використання повноважень у власних (особистих) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти держслужбовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»;
подання під час вступу на держслужбу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на цю службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (припинення державної служби – це покарання за подану недостовірну інформацію);
прийняття держслужбовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення (припинення державної служби – це вид покарання);
прийняття держслужбовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу;
неповідомлення керівника держслужби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між держслужбовцем та близькими особами протягом 15 днів з дня їх виникнення;
поява держслужбовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (для припинення державної служби цей факт обов’язково має бути задокументованим і з підтвердженим медвисновком);
прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Окрім цього, суб’єкт призначення звільняє держслужбовця за своєю ініціативою, якщо той не з’являвся на службу протягом більш як 120 к. дн. підряд або більш як 150 к. дн. протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Однак порядок припинення державної служби передбачає, що коли тимчасова непрацездатність настала під час виконання посадових обов’язків, за держслужбовцем зберігається посада до відновлення працездатності (не дотримуючись зазначених строків) або встановлення інвалідності.
За наявності обставин, що склалися незалежно від волі сторін, відбувається припинення державної служби. Такими обставинами є:
стан здоров’я, підтверджений медвисновком, який не дає можливості виконувати службові обов’язки;
поновлення особи, яка раніше займала посаду державної служби, яку наразі обіймає держслужбовець;
обрання на виборну посаду до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з дня набуття повноважень;
особу визнано недієздатною чи частково дієздатною (порядок припинення держаної служби передбачає наявність рішення суду, яке набрало законної сили);
держслужбовця визнано безвісти відсутнім чи оголошено померлим;
смерть держслужбовця.
Незгода продовжувати держслужбу через зміну її істотних умов
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє держслужбовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
Під зміною істотних умов державної служби розуміють:
зміну основних посадових обов’язків;
належності посади державної служби до певної категорії посад;
режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;
умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;
місця розташування держоргану (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Якщо держслужбовець не погоджується продовжувати проходити державну службу у зв’язку із зміною істотних умов державної служби, він подає керівнику державної служби заяву про звільнення. Заяву він має право подати протягом 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби. Тобто може подати її у перший день, а може й в останній день цього строку.
При звільненні за цією підставою держслужбовцю виплачують вихідну допомогу у розмірі середньої місячної зарплати.
Досягнення держслужбовцем граничного віку – 65 років є підставою для звільнення. Хоча за рішенням суб’єкта призначення його можуть залишити на державній службі після досягнення цього віку за його згодою.
При звільненні за цією підставою держслужбовцю виплачують вихідну допомогу у розмірі середньої місячної зарплати.
З підстав, які передбачені контрактом
Держслужбовця, який обіймає посаду державної службі на підставі укладеного контракту, звільняють з посади в останній день строку дії контракту.
Дію контракту про проходження державної служби припиняють:
у разі закінчення строку, на який укладено контракт;
за ініціативою держслужбовця або за угодою сторін;
за ініціативою суб’єкта призначення або керівника державної служби — у разі невиконання або неналежного виконання держслужбовцем умов контракту;
у разі припинення державної служби.
Додатковими підставами для розірвання контракту може бути переведення держслужбовця на іншу посаду державної служби та інші підстави, якщо їх прописали у контракті.
Якщо дію контракту про проходження державної служби припиняють у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням держслужбовцем умов контракту, його мають повідомити про це не пізніше ніж за сім календарних днів до такого припинення.
Оскарження припинення державної служби
Якщо держслужбовець не згоден з рішенням про припинення державної служби або вбачає в цьому недотримання процедури або не згоден з підставою припинення, він подає до керівника державної служби відповідну скаргу. Якщо він не отримав протягом 20 календарних днів обгрунтовану відповідь або незгоден з відповіддю керівника державної служби, він може звернутись зі скаргою до суду згідно статті 11 Закону про держслужбу.
