Про порядок обчислення строку перебування особи на посаді ректора

Конгрес бухгалтерів бюджетних установ — 2026: унікальна подія року

Конкретна особа (одна й та сама особа) може обіймати посаду керівника закладу вищої освіти і виконувати надані їй повноваження протягом певного періоду в часі, але не більше двох таких строків (абз. 2 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII; далі – Закон № 1556).

Окрім цього, абзац 13 частини 3 статті 42 Закону № 1556, зобов’язує засновника закладу вищої освіти укласти з особою, яка перемогла на виборах керівника, контракт строком на п’ять років. Звідси постає висновок, що «два строки» можливого перебування особи на посаді керівника закладу вищої освіти – це 10 років.

Водночас Закон не врегульовує проблеми щодо вичерпного розуміння строку перебування на посаді керівника закладу вищої освіти у разі, якщо такий керівник двічі обирався на посаду, з ним двічі укладався контракт, але через дострокове розірвання контракту не з його вини, загальний строк фактичного перебування на посаді є меншим ніж 10 років.

Виконувач обов’язків керівника закладу вищої освіти не прирівнюється до керівника цього закладу, який пов’язується з фактом обрання його на посаду та укладенням контракту строком на п’ять років не пізніше одного місяця з дня його обрання, та, відповідно, не ототожнюється з ним. Виконання обов’язків керівника закладу вищої освіти не передбачає автоматичного набуття статусу керівника закладу вищої освіти.

Повне неврахування перерваного строку перебування особи на посаді матиме наслідком можливість сумарного перевищення максимального 10-річного строку перебування на посаді керівника закладу вищої освіти. Тому, визначальним для дотримання обмеження строків перебування на посаді керівника закладу вищої освіти є кількість років (строку), упродовж якого особа обіймала таку посаду, а не кількість разів укладення контракту з ним. Отже, одна і та сама особа згідно статті 42 Закону № 1556 не може бути на посаді керівника закладу вищої освіти більше 10 років. 

Із тексту постанови Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 580/5882/22