Відповідь
Так, можна. Пояснимо чому.
За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому мають надати невикористану відпустку з наступним звільненням (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки). Це стосується і випадку звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП).
Працівника скорочують. Чи можна запропонувати йому неповний робочий день
Посадовим особам місцевого самоврядування надають щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (ч. 5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2012 № 2493-III).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі — Постанова № 268), керівникам відповідних органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам, зокрема, допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Допомогу для оздоровлення треба виплачувати при наданні щорічної відпустки у розмірі не менше ніж посадовий оклад, а за наявності коштів — у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Допомога до щорічної основної відпустки є обов’язковою виплатою, отже кошти необхідно передбачати в кошторисі органу. При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника необхідно передбачити одну таку допомогу.
Згідно зі статтею 12 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96 «Про відпустки» щорічну основну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Ця частина відпустки не обов’язково має бути першою її частиною.
Так, якщо щорічну основну відпустку ділять на частини, грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати (посадового окладу) виплачують за заявою працівника один раз на рік, коли надають будь-яку з частин щорічної основної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки.
Тобто допомогу на оздоровлення посадовим особам місцевого самоврядування виплачують, коли надають щорічну відпустку (або її частину).
Отже, законодавство не забороняє посадовій особі місцевого самоврядування взяти, приміром, частину щорічної відпустки, до якої, якщо її нададуть, обов’язково виплачують допомогу на оздоровлення. А от якщо посадовій особі місцевого самоврядування виплачуватимуть компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, допомогу на оздоровлення не нададуть.
Зважайте на те, що на дату запланованого скорочення посад працівника звільняють, про що його попередили за два місяці. Тож аби не мати зайвого клопоту, щорічну відпустку (або її частину) працівнику варто надати до дати звільнення. Як розтлумачив Пленум Верховного суду України в пункті 19 постанови 06.11.1992 № 9, законодавство не передбачає виключення зі строку попередження працівника про наступне звільнення (не менше ніж за два місяці) часу, коли він знаходився у відпустці або перебував на лікарняному. Тож факт надання відпустки не дає підстав переривати двомісячний термін попередження працівника про майбутнє звільнення у зв’язку зі скороченням посади.
